Визволення Станиславова та регіону від німецьких військ проходило під час Проскурівсько-Чернівецької та Львівсько-Сандомирської наступальних операцій. За місто почалась бійка у березні 1944. Закінчилась вона наприкінці липня 1944. Втім, німецький відступ був справою часу, після численних поразок фашистів у битвах за Сталінград та на Курській дузі, пише yes-frankivsk.com.ua.
Підготовка
Наступальна операція Червоної армії розпочалась з метою визволення Західної України та Південної Польщі від німецько-угорських військ. До початку операції було проведено ряд військових дій, внаслідок яких Третій рейх втратив чимало людської сили. Німці навіть почали залучати СС, котрі до того займались лише антипартизанськими акціями на окупованих територіях.
В липні 1944 фронт проходив по лінії Ковель – Тернопіль – Коломия. Хоч німці посилено будували укріплення, швидкий наступ радянських військ не дозволив закінчити будівництво. Червоноармійці споруджували мости, ремонтували дороги, аби збільшити пропускну можливість для своїх військових частин.
План наступу був націлений аби прорвати німецьку оборону з Волині в сторону Рави-Руської та з Тернополя до Львова. Прорив дозволив би взяти в оточення фашистські війська та знищити їх. Початок операції був запланований на 13 липня.
Радянська влада сформувала військові частини із 1,2 мільйона солдатів. Керували ними Конєв, Красовський, Покришкін та Жданов. В той час німці висунули проти червоноармійців 900 тис. вояків.
Львівсько-Сандомирська операція
Активною була також робота партизан на Західній Україні. Вони знищували фашистів та їх з’єднання, заважали будівництву укріплень та транспортуванню їжі, зброї. 13 липня 1944, після артилерійського обстрілу та бомбардування німців, радянські війська пішли у наступ. В результаті кровопролитного бою для обох сторін, німецьку лінію оборони таки прорвали. Так, в тил до фашистів почали пробиратись червоноармійці.
Радянські угрупування продовжували наступ на Львів. Втім, це вдалось не відразу. Через мужність української дивізії, подальше просування військ було відкладено. В наступальній операції загинуло 38 тис. німців, а 17 тис. з командуванням здалось у полон.
Коли завершилась битва під Бродами, радянські війська продовжили наступ на Львів та Перемишль. 23 липня вони були вже на р. Сан та дійшли до Любліна. Втім, червоноармійці не змогли зайняти Львів до 27 липня. Тоді, за підтримки польських повстанців, радянські війська взяли місто Лева та Перемишль. Військові частини ввійшли у Галич 24 липня, а у Станиславів – 27 липня.
Битва за Станиславів
Станиславів у 1944 був обласним центром, залізничним вузлом та важливим пунктом оборони для німецьких військ. Битва за місто тривала в ході Проскурівсько-Чернівецької та Львівсько-Сандомирської наступальних дій. Штурм розпочався в березні 1944. Це був перший етап боротьби.
Німці застосовували чимало сил, аби укріпити свої позиції в Станиславові. В місті був розташований штаб фашистської армії з численними танками та гарматами. На території розмістили багато укріплених вогневих точок. Наприклад, в приміщенні сучасного франківського суду на Грюнвальдській, 11, а також в будівлі Укрпошти на Незалежності, 6. Повітря Станиславова контролював пілот Е. Хартман.
Щодо ОУН-УПА, то вони відіграли важливу роль у захисті рідної землі. Так, повстанці п’ять тижнів боролись проти радянських партизанів. Це тривало від 23 квітня, коли червоноармійці захопили Чорний ліс, до 1 червня, коли загін “Іскра” був розбитий.
29 квітня червоноармійці взяли під контроль село Грабівку, де застрелили 23 мешканці та капелана о. Микитюка. Він працював у відділі УПА з Чорного лісу. До війни отець був також капеланом в Українській гімназії Станиславова. Тривала важка боротьба завершилась перемогою УПА.
Наступ та визволення
Наступ радянських військ розпочався 29 березня 1944. Тоді було взято під контроль Надвірну. Коли червоноармійці продовжили рух в сторону Богородчан, по дорозі захопили німецький танковий батальйон та колону машин. Вони рухались з Коломиї до Станиславова.
Вже 30 березня більшовицькі війська вийшли на південну околицю міста. Наступної ночі тривали важкі бої. 1 квітня протистояння завершилось поразкою радянських військ. Того дня відзначився один танк з гвардії Сірка Д. І. Підбитим та підпаленим, він продовжував рухатись на ворога. В результаті, командир танка, лейтенант та водій-механік згоріли.
Танкові протистояння призвели до численних втрат червоноармійців. Оскільки Станиславів був добре захищений німецькими солдатами, технікою, вправною авіацією, більшовики відступили. 1 квітня німецький пілот Е. Хартман збив два радянських літаки над Коломиєю.
До липня 1944 німці добре попрацювали над укріпленням Станиславова та області в південно-східному напрямку. В місті було багато танків, а основна лінія оборони проходила через Олеша, Хотимир, Отинію, Нижнів та ін. Вона простягалась на 70 кілометрів. Німці зосередили увагу на цих напрямках, оскільки вище командування очікувало, що там їх може чекати поразка.
На перших позиціях знаходилось прикриття. Найбільш боєздатні частини були в підготовлених місцях, найкращих для оборони, з траншеями, мінними смугами. Вони простягались в бік сходу від Тлумача. Фашисти постягали також танки, артилерійські установки, міномети та артилерію.
Як передбачалось, на Тлумач та Станиславів 21 липня почався наступ червоноармійців під керівництвом Афоніна. Наступальні дії призвели до того, що кілька військових дивізій пройшли вперед на вісім кілометрів. Червоноармійцям вдалось взяти під контроль Хотимир, Олеша та Озеряни. Під Тлумачем їх чекало важке протистояння.
Втім, в ході кровопролитних зіткнень, було взяти Братківці, Марківці, Іваниківку, Богородчани, Радча та Лисець. Згодом додались Тлумач, Тисмениця та Хриплин.
Перед тим як наступати, безпосередньо, за Станиславів, командування оголосило, що той командувач, чия частина першою зайде в місто, буде його комендантом. Так, 26 липня полковник В. Федотов зі своїми вояками, зі сторони Крихівців до південної околиці Станиславова, зумів прорватись до цегельного заводу. Там знаходились німецькі солдати. Німці почали оборонятись, перебуваючи в оточенні.
Федотов став першим комендантом Станиславова. 27 липня, Афонін, Лазько, Мельников, Шевердін з червоноармійцями зайшли з півночі в місто та зайняли Станиславів. Після звільнення, близько тисячі воєнних отримали медалі та ордени за мужність та героїзм.
Хто гірший?
Під час Другої світової Станиславів, з 1941 по 1944, знаходився під фашистським ярмом. За той час економічний розвиток міста ніяк не зростав, на додаток, господарству було завдано чималих збитків.
Національна державна комісія з розслідування злочинів фашистами підрахувала, що в Станиславові за три роки окупації загинуло понад 128 тис. людей. Серед них 127 тис. були євреями. 18 тис. вивезли на примусові роботи до Німеччини.
В ті чорні роки активно вело свою діяльність українське підпілля ОУН-УПА. Втім, на 5 серпня 1944 Станиславів та область була повністю під контролем Червоної армії. От тільки спокою чи кращого життя це українцям не принесло. Для підпілля почалась нова кровопролитна боротьба за свободу та незалежність. Тільки цього разу проти радянського більшовицького режиму.