Коли гине воїн, не згасає його світло — воно переходить у тих, хто продовжує його справу на землі. Саме так сталося з Наталією Тарабалкою, матір’ю українського льотчика-винищувача Степана Тарабалка — одного з тих, кого народ назвав «привид Києва». Її син загинув у небі над Житомиром у березні 2022 року, вступивши у нерівний повітряний бій з переважаючими силами противника. Його героїзм став символом мужності українських пілотів, а пам’ять про нього — джерелом натхнення для сотень людей, пише yes-frankivsk.com.ua.
З часом, перетворивши особистий біль на дію, Наталія заснувала реабілітаційний центр для військових, ветеранів і членів їхніх родин. Наприкінці 2022 року в селі Ценява на Коломийщині запрацював центр з промовистою назвою — «Тепло крилатої душі». Цей заклад став не лише вшануванням пам’яті загиблого сина, а й важливим простором для відновлення тих, хто повернувся з фронту.
Сьогодні цей центр — місце, де поєднуються турбота, людяність і віра в силу життя після травми. Тут щодня відбувається невидимий процес — зранені душею люди вчаться знову довіряти, розмовляти, відчувати і знаходити опору у спільності.
Від болю до місії
Ідея створення центру народилася тоді, коли Наталія Тарабалка сама проходила психологічну реабілітацію після втрати сина. Вона відчула, що поряд із людьми, які розуміють біль втрати, легше дихати і жити далі. Саме це спостереження стало поштовхом до створення простору, де кожен зможе поділитися своїм досвідом, отримати підтримку й допомогу у відновленні.
Так виник задум заснувати центр, де військові могли б отримати комплексну допомогу — медичну, психологічну, фізичну і соціальну. Місце, де людська участь і тепло стають частиною лікування.
За два роки існування через «Тепло крилатої душі» пройшло близько трьох сотень людей — військових, ветеранів, їхніх дружин, матерів і дітей. Це — сотні історій болю й поступового зцілення. З травня 2024 року при центрі запрацював стаціонар, де ветерани можуть проходити курс лікування та психологічної підтримки протягом трьох тижнів. Через стаціонар уже пройшли десятки захисників, для яких це місце стало своєрідним притулком і точкою перезапуску.
Простір довіри й відвертості
Сьогодні в центрі працює команда психологів і психіатрів, які допомагають відновлювати ментальне здоров’я військових. Заклад має договір з Міністерством у справах ветеранів, що дозволяє залучати фахівців на постійній основі. Усі послуги надаються безкоштовно, адже головна мета проєкту — підтримати людей, які віддали частину себе заради країни.
Атмосфера центру побудована на довірі. Тут не потрібно грати ролі або приховувати слабкість. Ветерани відновлюються через спілкування, відвертість, взаємну підтримку. Часто саме у таких неформальних розмовах народжується нове відчуття внутрішньої рівноваги. Люди, які ще вчора були замкненими, починають усміхатися, відчувати інтерес до життя.
У центрі лікуються не лише мешканці Коломийщини, а й ветерани з Одеси, Запоріжжя, Харкова, Дніпропетровщини. Географія відвідувачів показує: потреба в таких місцях є всюди. Адже війна торкнулася кожного, але не кожен має змогу отримати кваліфіковану психологічну допомогу поруч з домом.
Слово, що лікує
Окрім медичної та психологічної допомоги, у «Теплі крилатої душі» розвивають культурний напрям. На базі центру створено читальню для військових, де відбуваються літературні зустрічі, вечори спогадів і тихі читання. Ідея полягає у тому, що читання і роздуми над текстом мають терапевтичний ефект.
У бібліотеці, сформованій спільно з громадською організацією «Тепле місто», є твори українських і світових класиків — від Валер’яна Підмогильного та Павла Тичини до Сергія Осоки й Сергія Жадана. У цих книгах ветерани знаходять відповіді на складні питання, відчувають співзвучність власних переживань із долями героїв, навчаються знову мислити не категоріями війни, а життя.
Книги стають містком між минулим і майбутнім, між замкненим внутрішнім світом і реальністю, яка чекає за межами фронту. Для багатьох це перший крок до відновлення здатності мріяти.
Відновлення через дотик і спокій
Велику увагу у центрі приділяють фізичній реабілітації. Є масажний кабінет, кімната для фізичних вправ, територія для занять на свіжому повітрі. Поруч — ставок, який передала в користування Коломийська громада. Природа навколо центру створює атмосферу спокою, де можна побути наодинці з думками, вийти з напруги постійного адреналіну, до якого звикли військові.
Окремий напрямок, який Наталія опановує особисто, — біосугестійна терапія, методика м’якого ненав’язливого впливу, що допомагає при психосоматичних розладах, тривожності, порушеннях сну. У центрі планують проводити такі сеанси на постійній основі, адже для багатьох ветеранів саме цей метод стає ефективним способом відновлення емоційного балансу.
Вся атмосфера «Тепла крилатої душі» побудована так, щоб нагадувати дім. Ветерани самі готують на спільній кухні, прибирають, допомагають облаштовувати простір. Так вони вчаться повертатися до побутових радостей, відчувають себе не пацієнтами, а господарями простору, частиною спільноти.
Праця як спосіб зцілення
Один із важливих напрямів розвитку центру — трудотерапія. Наталія Тарабалка планує створити невелику домашню ферму, де військові зможуть доглядати за тваринами, працювати на землі, вирощувати овочі. Таке спілкування з природою має потужний психологічний ефект: воно заспокоює, повертає відчуття відповідальності й гармонії.
Ідея виникла випадково, коли біля центру почали з’являтися безпритульні тварини. Ветерани охоче брали їх під опіку, і Наталія побачила, як це позитивно впливає на їхній внутрішній стан. З того часу зоотерапія стала невід’ємною частиною концепції центру.
У майбутньому планується розробка програми трудотерапії, яка б дозволила ветеранам здобувати практичні навички ведення господарства. Це допоможе не лише відновленню, а й адаптації до мирного життя, відкриваючи можливість започаткувати власну справу.
Виклик соціалізації
Повернення з війни — найскладніший етап для кожного військового. Наталія Тарабалка наголошує, що більшість ветеранів потребують не лише лікування, а й соціальної адаптації. Часто рідні не розуміють змін у поведінці близьких, не усвідомлюють, що людина після фронту вже не може бути такою, як раніше. Саме тому важливо, щоб суспільство навчилося приймати ветеранів, не очікуючи від них «нормальності» у колишньому розумінні.
Досвід Наталії підкріплений особистими спостереженнями — її брат воював в Афганістані, і ще тоді вона бачила, як важко військовим повертатися до цивільного життя. Але якщо колись це були поодинокі випадки, то сьогодні ветеранів — тисячі, і кожен з них потребує уваги.
У центрі розуміють: для того, щоб реабілітація мала сенс, її потрібно доповнювати соціальними ініціативами. Тому ветеранів залучають до місцевих заходів, організовують прогулянки, екскурсії, зустрічі з громадою. Це допомагає відновити відчуття приналежності, а також вчить суспільство дивитися на захисників не як на інших, а як на людей, які пройшли випробування і мають досвід, що може стати опорою для всіх.
Виклики та перспективи
Попри досягнення, «Тепло крилатої душі» стикається з низкою викликів. Найбільший із них — фінансування. Усі послуги наразі безкоштовні, але для повноцінного функціонування взимку необхідні додаткові ресурси. Засновниця центру шукає можливості співпраці з благодійними фондами, планує розвивати соціальний бізнес, щоб створити стабільну економічну базу для діяльності.
Серед планів — облаштування нових приміщень, відкриття навчальних курсів для ветеранів, розвиток творчих майстерень. Наталія переконана, що реабілітація не може обмежуватися лише лікуванням: вона має включати розвиток, освіту, самореалізацію.
Політ людяності
Центр «Тепло крилатої душі» став живим символом того, що навіть із найглибшого болю може народитися добро. За три роки він перетворився на місце, де відбувається справжнє відродження — не лише фізичне, а й духовне.
Тут, у Ценяві, зранені душею воїни знову вчаться літати — не на винищувачах і не над полями бою, а над власним болем. Їх підіймає вгору те саме, що й колись несло Степана — сила духу, віра й любов.