Івано-Франківщина — це земля жінок, які не лише мріють, а й діють. Тут, серед гір і храмів, формується особливий тип жіночого лідерства: стриманий, розумний, але неймовірно потужний. Від місцевого самоврядування до парламенту, від громадських ініціатив до урядових кабінетів — прикарпатські жінки щораз частіше стають рушійною силою державних змін, пише yes-frankivsk.com.ua.
Сьогодні ми бачимо цілу плеяду активних політикинь: народна депутатка Оксана Савчук, яка представляє інтереси громади в парламенті; Світлана Онищук — голова ОДА; молоді депутатки обласної та міських рад, які працюють у сферах освіти, екології, соціальної політики.
І серед цієї нової хвилі є особлива постать — Тетяна Бережна, уродженка Рогатина, яка у 2025 році стала віцепрем’єр-міністеркою з гуманітарної політики та міністеркою культури України. Її історія — це приклад, як дівчина з провінційного містечка може не лише підкорити столицю, а й змінити уявлення про державне управління.
Початок шляху
“Наша Таня – гордість, із нашого містечка до самого Києва!” — казала сусідка на базарі, коли Рада проголосувала за її призначення. І справді: історія Тетяни Бережної схожа на сценарій успішного фільму.
Народилася вона 9 січня 1989 року в Рогатині. З дитинства вирізнялася гострим розумом і жагою до знань. Книжки, мрії, активність у шкільних конкурсах — усе це створило ґрунт для майбутньої лідерки.
У 2006 році вона вступила до Національного університету “Києво-Могилянська академія”, здобула ступені бакалавра та магістра права. Для багатьох студентів Могилянка — це просто престиж, а для Тетяни — платформа для дій. Вона брала участь у студентських ініціативах, волонтерських проєктах, розвивала критичне мислення.
Як згадує одна з викладачок, “Таня завжди питала: а як це вплине на людей? Не просто цікавилася законом — вона хотіла, щоб право працювало на суспільство”.
Від юристки до реформаторки державного масштабу
Після університету Тетяна почала працювати у провідній юридичній фірмі “Василь Кісіль і Партнери”, де провела понад десять років. Займалася міжнародним правом, торгівлею, корпоративними угодами. Її знали як фахівчиню, яка не боїться братися за складні кейси.
У 2022 році вона зробила кар’єрний поворот — перейшла у державну службу. Ставши заступницею міністерки економіки Юлії Свириденко, Тетяна відповідала за напрямки мікрогрантів, трудових реформ та інтеграції українського бізнесу до європейського ринку.
Саме тоді вона запустила програму мікрогрантів до 250 тисяч гривень для тих, хто хоче розпочати власну справу. Тисячі українців, від кухарів до фермерів, отримали шанс на нове життя. “Її програми — це не просто гроші, це віра в людей”, — казали учасники.
Уже тоді Тетяну називали “жінкою, яка змінює систему без гучних лозунгів”.
Міністерка культури: новий курс і системний підхід
28 липня 2025 року прем’єрка Юлія Свириденко призначила Тетяну Бережну виконуючою обов’язки міністерки культури. А 21 жовтня того ж року Верховна Рада затвердила її у статусі віце-прем’єрки з гуманітарної політики – міністерки культури України.
“За” проголосували 266 депутатів — рідкісний випадок консенсусу навіть серед опозиції. І це вже свідчило: країна чекає на реформу культурної політики.
Одним із перших кроків Бережної стало ініціювання відокремлення стратегічних комунікацій від міністерства культури, аби культура не губилася серед інформаційної політики. “Ми маємо говорити про культуру як про самостійну силу, не як про додаток до піару”, — пояснила вона.
Значення Міністерства культури під час війни
Війна змінила все — і культуру зокрема. Якщо раніше Міністерство культури часто сприймалося як “другорядне”, то тепер воно стало одним із ключових елементів національної безпеки.
Коли на фронті йдеться про зброю, у тилу культура — це зброя духу. Вона формує національну ідентичність, підтримує мораль, зшиває суспільство, яке переживає втрати.
Під час повномасштабного вторгнення росіяни нищили музеї, театри, храми — не лише як будівлі, а як символи українського “я”. Тож Міністерство культури перетворилося на штаб із збереження пам’яті, спадщини й національної гідності.
Тетяна Бережна розуміє це як ніхто. Її роль — не лише адміністративна, а й моральна. Вона стала обличчям нового гуманітарного фронту.
У перші місяці свого керівництва вона запустила національну програму з обліку пошкоджених і зруйнованих культурних об’єктів, співпрацюючи з ЮНЕСКО та міжнародними фондами. Кожен врятований музейний експонат, кожна відновлена церква — це не просто артефакт, а доказ, що Україна живе.
Бережна часто повторює, що культура — це доказ, що ми не зникнемо. Її не можна окупувати, спалити чи вкрасти. Вона в ДНК народу.
Крім того, під її керівництвом Міністерство розробляє нову концепцію культурної дипломатії: через мистецтво, музику, кіно Україна пояснює світові, хто ми є. На міжнародних форумах Бережна переконує партнерів: інвестиції в українську культуру — це інвестиції в європейську стабільність.
Культура як стратегічна вигода держави
“Культура — це не розвага, це стратегічна вигода”, — сказала Бережна на першій пресконференції. І справді, її стратегія ґрунтується на чотирьох ключових напрямках:
- Залучення ресурсів у сферу культури. Уже працює над законом “Про меценатство в Україні” та створенням Фонду збереження культурної спадщини, який презентують на “Культурному Рамштайні” у Копенгагені.
- Збереження культурної спадщини – особливо під час бойових дій.
- Автономність культурних інституцій. Музеї, театри, бібліотеки отримують більше фінансової та управлінської незалежності.
- Розвиток міжнародного напрямку — від участі у світових виставках до створення українських культурних центрів у ЄС.
Саме під її керівництвом формувався український павільйон на EXPO-2025 у Японії, де вперше було представлено культуру як елемент економічної сили.
Досягнення
Бережна не боїться слова “реформа”. Для неї воно не політичне, а робоче.
За два роки на держслужбі вона встигла: осучаснити трудове законодавство за стандартами ЄС; запровадити систему прозорих грантів для малого бізнесу та культури; скоротити гендерний розрив в оплаті праці; підтримати культурні хаби у регіонах — від Львова до Херсона; ініціювати цифровізацію архівів і музейних фондів.
Її підхід поєднує управлінську чіткість і людяність. “Культура — це не папери, це люди”, — каже вона.
Бережна особисто
Про особисте Тетяни відомо небагато. Вона не афішує родину, не ходить на світські заходи. Для неї публічність — це інструмент, а не мета.
Друзі кажуть, що у житті вона спокійна, навіть стримана, але має “внутрішній двигун”. Любить подорожі, класичну музику, іноді сама пише тексти для промов.