Помаранчева революція – це масовий протестний рух, що відбувся в Україні наприкінці 2004 року, внаслідок якого було скасовано результати сфальсифікованих президентських виборів та проведено новий, чесний другий тур голосування. Ця подія стала знаковим моментом в історії України та продемонструвала прагнення українців до демократії, верховенства права та прозорості влади. Як це все відбувалося і яку роль відіграв Івано-Франківськ, згадуємо разом з yes-frankivsk.com.ua.
Політичний контекст
На початку 2000-х років Україна перебувала в складній політичній ситуації. Після двох президентських термінів Леоніда Кучми країна стояла перед вибором: або продовжувати авторитарний курс та орієнтуватися на росію, або здійснити поворот до демократії та інтеграції в Європейський Союз. Визначитися з цим курсом українцям довелося на президентських виборах 2004 року: обирати або Віктора Януковича, якого підтримував кремль та чинна влада, або голосувати за Віктора Ющенка, лідера опозиції та прихильника європейського курсу.
Президентські вибори 2004 року
Коли в липні 2004 року розпочались виборчі перегони, ніхто навіть не підозрював, як все закінчиться. Більшість аналітиків передбачали жорстку боротьбу між двома кандидатами: провладним Януковичем та опозиційним Ющенком. Так і трапилось: з 24 кандидатів шанси на перемогу були лише в Ющенка та Януковича. На першому турі виборів, який відбувся 31 жовтня 2004 року, 39.9% отримав опозиційний кандидат та 39.26% – провладний. В трійку лідерів увірвався також Олександр Мороз, лідер опозиційної соціалістичної партії України зі скромними 5.8%, який в другому турі підтримав Ющенка.
Тогочасного прем’єр-міністра Януковича всяко підтримував чинний президент Леонід Кучма, офіційний штаб очолював Сергій Тігіпко. На боці опозиційного лідера партії “Наша Україна” були також Юлія Тимошенко, яка не висувала свою кандидатуру на пост президента на користь Ющенка та Олександр Зінченко.
Десь до вересня передвиборчі перегони проходили спокійно. Янукович міг похвалитися значною перевагою в мас-медіа, Ющенка в той час підтримував лише 5 канал, ТРК “Ера” та кілька невеликих інтернет-видань. Наступними подіями, що вплинули на хід виборів, були: одноразове підняття пенсій (кумедно, що надбавки передбачалися в бюджеті лише на 2 місяці), “яєчний тероризм” в Івано-Франківську та резонансне отруєння Віктора Ющенка діоксином, яке ледь не коштувало йому життя, однак він все ж продовжив участь у виборах. До речі, цей випадок значно мобілізував його прихильників.
Перестав підтримувати Януковича і чинний президент Леонід Кучма, який за два дні до початку другого туру виборів назвав його передвиборчу кампанію брудною. Також він запевнив, що влада робитиме все для того, щоб запобігти виникненню революції.
Вибори та фальсифікації
Головною причиною початку Помаранчевої революції стали численні фальсифікації виборів, свідками яких стало безліч українців. Оскільки в першому турі не було виявлено переможця, 21 листопада відбувся другий тур виборів, на якому, за офіційними даними, перемогу здобув Віктор Янукович. Проблема була в тому, що вибори були грубо сфальсифіковані. Крім тиску адмінресурсу, масово спостерігались так звані “каруселі” – багаторазове голосування за відкріпними талонами, “печиво” – вкидання вже заповнених бюлетенів, підкуп виборців, голосування “мертвих душ”, контроль за голосуванням бюджетників, блокування представників опозиції на виборчих дільницях тощо. У деяких регіонах Янукович здобував понад 90% голосів, що викликало сумніви в правдивості результатів. Звичайно, таке грубе порушення законодавства обурило українців і вони вийшли на Майдан – не стільки конкретно проти Януковича чи за Ющенка, скільки за своє право на вибір.
Отож, Центральний виборчий комітет оголосив перемогу Януковича з результатом 49.5% проти 46.6% за Ющенка. Зовсім інші цифри показав Національний екзит-пол: 54% за Ющенка та 43% за Януковича.
Початок протестів
З 22 листопада 2004 року на Майдан Незалежності в Києві вийшли тисячі людей, які вимагали скасувати вибори та оголосити Віктора Ющенка законним переможцем. Учасники протестів одягали помаранчеву символіку – стрічки, одяг, шарфи тощо. Чому саме помаранчеві? Тому що це був колір виборчої кампанії Ющенка. Таким чином революція й отримала назву Помаранчевої.
Відбувалися такі протести не лише в Києві, але й в багатьох інших містах. В Івано-Франківську тисячі активістів збиралися на центральній площі біля будівлі облдержадміністрації, де щоденно влаштовувались мітинги, пікети та віче. Ще франківчани активно їхали на протести до Києва, охочих було настільки багато, що організовувались додаткові поїзди та автобуси до столиці.
Протести були мирними, організованими та тривали впродовж декількох тижнів. Активну участь у них брали студенти, інтелігенція, підприємці, жителі західних та центральних регіонів. Активісти жили в наметовому містечку на Майдані, виходили на мітинги, блокували державні установи та вимагали дотримання Конституції.
Важливим фактором стала підтримка міжнародної спільноти, зокрема Європейського Союзу та США, які закликали українську владу не вдаватися до насильства та забезпечити повторне голосування. Водночас росія активно підтримувала Януковича та втручалася в перебіг подій.
“Разом нас багато”
Не можемо не згадати гімн Помаранчевої революції, створений франківською групою “Гринджоли”. Як розповідає лідер гурту Роман Калин в одному з інтерв’ю, пісня була створена та записана лише за 4 години. В перші дні революції хлопців запросили виступити на мітингу. Франківчанам захотілося створити якусь тематичну пісню, що надихатиме та мотивуватиме активістів. Допомагав “Гринджолам” у її створенні Олег Ленюк, відомий в Івано-Франківську ді-джей “Західного полюсу”, який вів легендарну “Калинову Діру” та був співавтором текстів групи “Фантом 2”. “Разом нас багато” записали на студії “Західного полюсу”. Вже наступного дня трек включили в Києві, де він відразу став гімном революції. Нагадаємо, в ті часи ще не було YouTube і люди зазвичай завантажували пісні та відео. Так от, тільки в перший день цей трек завантажили 10 тисяч разів, що було нечуваним успіхом.
“Антимайдан”
У відповідь на Помаранчеву революцію прихильники Януковича вирішили влаштувати так званий “Антимайдан” – акції та мітинги, які мали показати, що і Янукович має “масову народну підтримку”.
Антимайданівська сцена була облаштована в урядовому кварталі в Маріїнському парку в Києві. На ній виступали проросійські політики, регіональні “авторитети” та російська естрада. На відміну від Майдану, де переважали гасла про демократію, свободу слова та прозорість влади, на Антимайдані говорили про “стабільність”, “єдинство країни”, “боротьбу з хаосом” іноді з натяком на федералізацію та проросійські настрої. Багато учасників Антимайдану були працівниками бюджетної сфери, студентами та пенсіонерами, яких змушували виходити на мітинги під загрозою звільнення чи позбавлення надбавок. Також згідно з журналістськими розслідуваннями, цим людям платили за участь, забезпечували їжею, теплими речами, а іноді – алкоголем.
А ще Антимайдан подарував українцям новий мем: легендарний виступ тогочасної дружини Януковича Людмили.
Рішення Верховного Суду
3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав результати другого туру виборів недійсними через численні порушення. Було призначено переголосування, що відбулося 26 грудня 2004 року. У ньому Віктор Ющенко здобув переконливу перемогу з 51.99% голосів проти 44.2% у Януковича.
Це стало перемогою не лише одного кандидата, а всієї української демократії. Вперше в історії країни народ сам відстояв свої політичні права мирним шляхом.
Наслідки та значення Помаранчевої революції
Хоча згодом на Ющенка чекали складні роки президентства, а ідеали революції не були повністю реалізовані, Помаранчева революція стала потужним символом змін. Вона показала, що українці готові боротися за свободу, гідність та право обирати своє майбутнє.
Цей досвід відіграв важливу роль у подальших подіях, зокрема під час Революції гідності 2013-2014 років. Помаранчева революція дала поштовх розвитку громадянської активності, медіа, волонтерських рухів і зміцнила прагнення України до європейських цінностей.