Укриття Івано-Франківська сьогодні стали не лише елементом безпеки, а й частиною історичної спадщини міста. Бомбосховища, військові бункери, підземні командні пункти та споруди цивільного захисту зберігають пам’ять про різні епохи — від світових воєн до часів Холодної війни та сучасного протистояння російській агресії. Багато з них десятиліттями залишалися поза увагою громадськості, однак війна знову змусила франківців замислитися над тим, як формувалася система захисту населення та яку роль відіграють укриття сьогодні, пише yes-frankivsk.com.ua.
Підземна історія міста розпочалася не сьогодні
Ще століття тому мешканці тодішнього Станиславова використовували підземні приміщення для зовсім інших потреб. Підвали кам’яниць у центральній частині міста слугували складами, льохами для продуктів, винними сховищами та господарськими приміщеннями.
Під час Першої світової війни Галичина стала ареною запеклих боїв між російською та австро-угорською арміями. Саме тоді почали з’являтися перші тимчасові укриття для військових і цивільного населення. Вони були примітивними, часто земляними, але вже демонстрували розуміння того, що війна дедалі більше загрожує не лише фронту, а й тилу.
Після завершення війни та входження краю до складу Польщі масштабне будівництво бомбосховищ у Станиславові не велося. Проте окремі адміністративні та військові споруди вже передбачали підземні приміщення, які у випадку загрози могли використовуватися як укриття. Справжня ера захисних споруд розпочалася значно пізніше — після Другої світової війни.
Холодна війна та народження культури бункерів
Після 1945 року світ опинився перед новою загрозою — ядерною війною. Саме страх перед глобальним конфліктом став головним двигуном будівництва захисних споруд по всьому Радянському Союзу.
Івано-Франківськ, який тоді швидко розвивався як промисловий центр, також потрапив до системи цивільної оборони СРСР. Практично кожне велике підприємство мало передбачати бомбосховище або протирадіаційне укриття. Захисні споруди будувалися біля заводів, навчальних закладів, адміністративних установ та об’єктів критичної інфраструктури.
Для радянської влади це була не лише система захисту населення. Вона була частиною масштабної військової стратегії. Передбачалося, що навіть після ядерного удару держава повинна зберегти керованість, а ключові підприємства — продовжити роботу.
Тому сховища проєктувалися як автономні комплекси з вентиляцією, запасами води, системами зв’язку та герметичними дверима.
Більшість таких споруд залишалася непомітною для пересічних мешканців. Їх існування сприймалося як щось буденне, хоча насправді вони були частиною великої оборонної машини Радянського Союзу.
«Астронавт» — найсекретніший бункер Прикарпаття
Якщо говорити про найвідоміший військовий підземний об’єкт поблизу Івано-Франківська, то безумовно йдеться про командний пункт під кодовою назвою «Астронавт».
Сьогодні його залишки розташовані серед лісів між селами Грабівка та Ценжів неподалік обласного центру. Багато років про існування цього об’єкта знали лише військові та обмежене коло осіб. Для місцевих жителів територія виглядала як звичайний полігон або військова частина.
Насправді ж у 1971 році тут було створено один із найсекретніших командних пунктів Організації Варшавського договору. За задумом радянського військового керівництва саме звідси можна було координувати дії армій соціалістичного блоку в умовах масштабної війни.
Особливістю об’єкта була його надзвичайна захищеність. Він проєктувався таким чином, щоб витримати наслідки ядерного удару. За різними оцінками, підземний комплекс міг забезпечити автономне перебування сотень людей протягом кількох тижнів. Тут діяли потужні системи зв’язку, численні телеграфні та телефонні канали, обладнання для зв’язку з різними військовими структурами.
У роки існування СРСР навколо цього об’єкта побутували десятки легенд. Місцеві жителі розповідали про ракетні шахти, секретну зброю та підземні тунелі на десятки кілометрів. Більшість цих історій не підтвердилася, але вони добре демонструють атмосферу загадковості, що супроводжувала «Астронавт».
Сьогодні від колишньої величі залишилися бетонні конструкції та покинуті підземні приміщення. Вони нагадують про часи, коли людство всерйоз готувалося до ядерного апокаліпсису.
Після розпаду СРСР: забута спадщина
З проголошенням незалежності України значна частина військової інфраструктури втратила своє призначення.
Багато бункерів і сховищ залишилися без належного фінансування. Частина споруд перейшла у власність підприємств, які переживали економічну кризу. Інші опинилися на балансі установ, що не мали ресурсів для їх утримання.
У результаті багато об’єктів поступово занепадали. Герметичні двері іржавіли, вентиляційні системи виходили з ладу, а окремі приміщення використовувалися як склади або були просто зачинені на десятиліття.
Парадоксально, але саме тоді суспільство майже перестало цікавитися укриттями. Після завершення Холодної війни здавалося, що великі війни залишилися в минулому.
Івано-Франківськ, як і більшість українських міст, жив із відчуттям безпеки, яке згодом виявилося оманливим.
Стан укриттів Івано-Франківська сьогодні
Повномасштабна війна кардинально змінила ставлення мешканців до системи цивільного захисту. Якщо раніше більшість франківців не замислювалися над тим, де розташоване найближче сховище, то сьогодні укриття стали невід’ємною складовою безпеки міста.
Одним з важливих кроків у цьому напрямку стало створення відкритої інтерактивної карти укриттів. Якщо раніше інформація про багато захисних споруд залишалася малодоступною, то тепер кожен житель громади може швидко знайти найближче місце для укриття під час повітряної тривоги. За інформацією міської влади, на карті позначено 122 об’єкти, доступні для населення.
Водночас сучасна система цивільного захисту Івано-Франківська значною мірою базується не на спеціально збудованих бомбосховищах, а на так званих найпростіших укриттях. До них належать підвальні та цокольні поверхи житлових будинків, шкіл, лікарень, адміністративних будівель і підприємств, а також підземні паркінги, гаражі, автостоянки, торговельні центри та інші споруди, здатні захистити людей від уламків і вибухової хвилі. Саме такі об’єкти сьогодні становлять основу захисної інфраструктури громади.
За даними департаменту взаємодії зі Збройними силами України, Національною гвардією, правоохоронними органами та надзвичайними ситуаціями, в Івано-Франківській громаді налічується 48 захисних споруд, збудованих ще за радянських часів, чотири протирадіаційні укриття та одна споруда подвійного призначення. Крім того, для використання під час повітряних тривог облаштовано 216 найпростіших укриттів у комунальних установах та житловому фонді.
Загалом на території Івано-Франківської області обліковано 1812 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Серед них — 112 сховищ, 679 протирадіаційних укриттів, 1020 найпростіших укриттів та одна споруда подвійного призначення. Ці цифри свідчать про значний масштаб системи, яка формувалася десятиліттями, однак сьогодні потребує модернізації та адаптації до нових викликів.
Попри значну кількість об’єктів, їхній технічний стан залишається неоднорідним. Перевірки засвідчують, що багато укриттів потребують капітального ремонту. У деяких спорудах зафіксовано протікання, сирість, грибок на стінах та проблеми з інженерними мережами. Окремі приміщення тривалий час використовувалися не за призначенням, а тому частково втратили свої захисні властивості.
Серйозною проблемою залишається також недостатня безбар’єрність укриттів. Під час інспекцій було виявлено, що значна частина укриттів не пристосована для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Це суттєво ускладнює доступ до сховищ у разі надзвичайної ситуації.
Фахівці також наголошують, що більшість нинішніх укриттів можуть ефективно захистити від уламків, вибухової хвилі чи наслідків артилерійських обстрілів, однак не відповідають вимогам повноцінних автономних бомбосховищ, які проєктувалися в період Холодної війни. За роки без належного фінансування багато систем вентиляції, водопостачання та резервного забезпечення втратили працездатність.
Місцева влада щороку виділяє кошти на ремонт пріоритетних об’єктів, оновлення аварійного освітлення, закупівлю аптечок та іншого необхідного обладнання. Проте для комплексного оновлення всієї системи захисних споруд потрібні значно більші ресурси та довгострокові програми модернізації.
Таким чином, сьогодні перед Івано-Франківськом стоїть подвійне завдання — не лише підтримувати наявну мережу укриттів у належному стані, а й поступово перетворювати її на сучасну систему цивільного захисту, здатну відповідати реаліям війни та гарантувати безпеку мешканців громади.