Галицька битва увійшла в історію як одна з найбільших битв Першої світової війни. Найжахливішим у цій бійні було те, що зі сторони Російської імперії і на боці Австро-Угорщини воювали українці, тобто по суті відбулась братовбивча війна, пише сайт yes-frankivsk.com.ua.
Історичний екскурс
Обидві сторони мали плани на Галичину. Як росіяни, так і австрійці хотіли володіти цією частиною України, маючи тільки різні цілі: Російська імперія – розширення кордонів та впливу на Галичину і Буковину, Австрія – утримати стратегічний регіон. Тому вже через три тижні після оголошення війни на кордоні була сконцентрована велика кількість військ з обох сторін. Датою початку Галицької битви заведено вважати 18 серпня 1914 року, коли перші російські військові перейшли річку Збруч. Активні бойові дії почались вже 21 серпня цього ж року. Обидві сторони розраховували на швидку перемогу в одній генеральній битві. Тому вважали за необхідне накопичити якомога більше людського ресурсу. До битви було залучено 9 армій: п’ять російських та 4 австро-угорських. Історики поділяють 3 етапи військової операції. Станиславівську частину Галичини торкнула тільки остання фаза, проте вона була руйнівною та кровопролитною. Галичина була серед основних театрів активних бойових дій впродовж усієї війни.
Станиславів у вогні Галицької битви
Після початку Галицької операції, внаслідок невдалого стратегічного плану Австро-Угорщини, вже через півтора тижня у Станиславів ввійшла російська армія. Оскільки австрійська армія була вже досить ослабленою, а противник від самого початку переважав у кількісному складі, місто було залишене практично без боїв.
Проте зробивши певні висновки та відновивши сили, вже на початку 2015 року австрійська армія зуміла потіснити російську. Та ненадовго. Сам Станиславів протримався у руках Австро-Угорщини всього три дні. На цей раз місто було поруйновано.
Серйозної руйнації місто зазнало після так званого ”Брусилівського прориву”. Зібравши велику військову потугу, російська армія під проводом генерала Олексія Брусилова зуміла потіснити Австро-Угорщину і та була змушена залишити місто. Після третього заходу у Станиславів російських військ місто навіть відвідав голова Тимчасового уряду Керенський.
Та найбільше Станиславів було поруйновано, коли австрійська армія за допомогою німецьких військових почала черговий наступ, третій за рахунком, щоб заволодіти містом. В цей час був повністю зруйнований центр Станиславова.
Факти про братовбивчу бійню
Перевірених статистичних даних про кількість українців, які воювали по обидва боки, скільки загинуло, скалічено чи взято в полон, немає. І за весь час не проводилось, оскільки в радянський період ці події трактувались як громадянська війна і дані свідомо замовчувались. Тому цифри, якими оперує історія, доволі приблизні. Росія мобілізувала 15 мільйонів людей, з цієї кількості щонайменше 4 млн були українцями. На стороні Австро-Угорщини воювало щонайменше 700 тисяч.
З цієї кількості вбитими в російській армії українців могло бути не менше 600 тисяч, в австрійській – 120 тисяч. Поранених на стороні Росії – близько 1 млн мобілізованих українців, Австро-Угорщина мала понад 200 тисяч. І це тільки військові, а скільки загинуло чи було скалічено цивільних – важко уявити.
Без права вибору
Перша світова почалась через амбіції імперій, обидві, як Російська, так і Австро-Угорська, зникли з мапи світу. Але скільки людських доль було скалічено. Та в найгіршому стані опинились українці, які змушені були залишити своє побутове знаряддя праці, брати до рук зброю, якою навіть не вміли користуватись, і вбивати своїх кровних братів за національністю. В результаті, нічого не здобувши ні для себе, ні для власної державності, втратили майно, здоров’я, близьких людей.
Історичні паралелі
Сьогодні маємо подібну братовбивчу війну, адже сучасна Росія, захопивши і окупувавши українські території, мобілізує до свого війська українців, які без належної підготовки і права вибору мусять воювати проти своїх же братів. Жахливим у цій ситуації є все: цинізм Росії, недостатня участь цивілізованого світу у впливі на сучасних окупантів, перекручування історії, невиправдане кровопролиття. В результаті нам залишається тільки одне – нищити ворога, визволяючи нашу землю. Зрештою, з нами Бог, бо ми на своїй землі, за нами правда, бо ми прагнемо тільки жити і працювати, здобуваючи хліб насущний в поті чола свого, не зазіхаючи на чуже, і за нами Перемога, бо маємо мужніх воїнів, загартованих століттями у споконвічній боротьбі.