Перша світова війна стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Вона охопила більшість великих держав світу і призвела до глибоких політичних, соціальних та економічних змін. Цей період в історії відзначився численними масштабними битвами, які залишили глибокий слід в історії, зокрема і в нашому краї. Як велося споконвіку, вирішували свої амбітні плани імперії, а сплачували кров’ю та власним життям прості люди, в нашому випадку — галичани. Однією з багатьох трагічних, але звитяжних сторінок боротьби на теренах Івано-Франківщини є Ямницька битва. Сьогодні мало хто знає про цей дводенний бій, та насправді, він вражає своїм масштабом, пише сайт yes-frankivsk.com.ua.
Передісторія битви
Битва під Ямницею 1917 року — збройна суперечка, що відбувалася 25—27 червня 1917 р. в рамках П’ятої Галицької битви між Австро-Угорською та російською арміями. Битва розтягнулась між селами, що належали до Станиславова. Але основні події битви відбувалися в селі Ямниця.
“Ранкова гора” – це височина між селами Угринів та Ямниця. У часи воєнних дій на теренах Прикарпаття це місце стало центром кровопролиття. У червні 1917 року на Вовчинецьких горах розташовувався XII корпус Заамурської дивізії, а в долині річки Бистриця три лінії укріплених позицій австро-німецьких військ під командуванням генералів Терстянського та Гадфі. Взимку 1916 року російські війська вже намагалися захопити ці позиції, але вони були невдалими, тож російська армія закріпилася на Вовчинецьких горах. Через пів року марних намагань та нестерпних очікувань російському командуванню було наказано упорядкувати Заамурську дивізію і разом із новим 1-м Корніловським Ударним полком здійснити наступ на австрійські позиції.
Прибувши до Колодіївки, корніловці виявили повний безлад на позиціях Заамурської дивізії. Бездіяльність та багато вільного часу московитські солдати перетворились в небоєздатних лежнів. Після покарань та словесних перепалок між офіцерами двох дивізій було вирішено провести вишкіл солдатів з метою приведення їх до бойового стану.. Після кількаденного вишколу та відповідних кадрових рішень, розпочалася підготовка до наступу. Будувалися нові кулеметні гнізда та укріплення для бомбометів, вивчалися австрійські оборонні лінії між Ямницею та Угриновим для завдання ударів. Австрійці на своїх позиціях поводилися спокійно, оскільки за піврічне затишшя звикли до спокою, часто пересуваючись відкритою місцевістю в повний зріст і не криючись. 18 червня було видано наказ російським воякам відкривати кулеметний вогонь по ворогу у разі його появи на горизонті. Відразу після оголошення наказу в Ямниці був убитий австрійський солдат, який розгулював біля своїх шанців. У відповідь австрійська артилерія обстріляла Вовчинецькі гори, внаслідок чого осколком бомби було вбито російського кулеметника. Це стало саме тією іскрою, що розпалила вогнище воєнних дій.
Початок зіткнення
Битва під Ямницею розпочалася вранці 24 червня. Їй передував обстріл австро-німецьких позицій, які своєю чергою також відповіли обстрілом із важкої та легкої артилерії. Проте після кількох досить таки влучних пострілів по російських укріпленнях, генерал Чемерисов відмовився з дивізією йти далі і наступ росіян цього дня було виявлено абсолютно невдалим.
Однак вже наступного дня о 9:45 Корніловський ударний полк розпочав новий наступ і здійснив знову обстріл австрійських позицій з майже 300 гармат. Австрійці спробували здійснити контратаку в урочищі Могилки, але росіяни відкинули їх і взяли десяток солдатів у полон. Російському війську вдалось захопити передову артилерію під Ямницею і через це австро-німецькі війська відступили до укріплень на тій самій Ранковій горі. До вечора росіяни захопили Павлівку і зупинились в кількох кілометрах перед Чорним лісом, де розміщувалось головне укріплення австрійців. Росіяни були вражені влаштуванням ворожих позицій через те, що там було багато бетонних споруд, чистих бліндажів і шанців. Ця лінія оборони стала ключовою для подальшого наступу росіян на Калуш. Австрійці ж прийняли рішення не відступати та утримувати фронт.
Того ж дня увечері, підіслані на допомогу австрійцям німецькі війська здійснили контратаку і російська піхота отримала поразку. Лише через корнилівських ударників становище було врятоване.
Фатальний прорахунок
Росіяни, як у них це водиться, почали святкувати. “Насвяткувавшись”, заамурівці вирішили погеройствувати і, не узгодивши свої дії з іншим полком, здійснила наступ в районі Ранкової гори. Атаку п’яних росіян австрійці відкинули, і самі, сп’янівши від раптової ініціативи, думаючи що це наступають основні сили, почали їх переслідувати. Корнилівські війська теж несподівано для себе побачили просування австрійців, але змогли перегрупуватися для контрудару. Зіштовхнувшись, мов дві стихії, супротивники зійшлись в рукопашному двобої. Московити звечора підсилили свої потужності Севастопольським полком, які свіжими силами обійшли німецько-австрійські сили з боку Павлівки та вдарили з флангу. В результаті боєзіткнень австрійські війська змушені були відступити.
Втрати в битві
В результаті боїв обидві сторони зазнали значних втрат. Місцеві старожили згадували, що поле було всіяно полеглими. За один тільки день кількість вбитих в російській армії становив: 24 офіцери та 506 солдатів. Незрівнянно менше втрат понесла австро-угорська армія вбитими, проте в полон потрапило понад 3 тисячі солдатів та офіцерів. В результаті 26 корпус австро-угорської армії припинив існувати і був розформований. Шлях для подальшого просування на Калуш для московитів був відкритий. Але це був тимчасовий успіх. Наступ росіян був припинений після успішного захоплення Галича і Калуша. Після висновків та аналізу ситуації австро-угорські війська за потужної підтримки німецьких вояків завдали ворогу такої поразки, що просто-таки змусили росіян швидко залишити Галичину. Таким і став результат так званої “П’ятої Галицької битви”.
Аналітична довідка
Битва під Ямницею є яскравим прикладом напруженості та складнощів військових дій того періоду. Вона показала, як важкі умови, невизначеність і постійна загроза з обох сторін могли призводити до значних втрат навіть без масштабних наступів. Обидві сторони перебували в стані виснаження і деморалізації, що робило будь-які наступальні операції надзвичайно складними та небезпечними. Таким чином, битва під Ямницею підкреслює як тактичні, так і стратегічні виклики, з якими стикалися війська на всіх фронтах Першої світової війни. Вона також нагадує про людські втрати й страждання, які були невіддільною частиною цього масштабного конфлікту.