Вацлав Хованець був, однозначно, знаковою постаттю в житті Станиславова. Окрім того, що активно займався його розвитком на посаді мера, від 26 травня 1934 став першим президентом міста. Це за керівництва Хованця було збудовано першу електростанцію, розширено каналізацію, відремонтовано аварійну ратушу та прокладено асфальт в центрі Станиславова, пише yes-frankivsk.com.ua.
Новий керівник
Хованець народився 28 вересня 1887 року в Станиславові. Закінчив з відзнакою покутську гімназію в 1905. Вивчав юриспруденцію у Львові та економіку у Відні. Втім, новина про смерть батька змусила хлопця повернутись до рідного краю. Хованець почав допомагати матері управляти родинним маєтком та дбати про молодших братів. Їх родина була найбагатшою в місті та мала у своєму розпорядженні кілька будівель, електростанцію та друкарню.
Вдале управління сімейними підприємствами, солідний досвід у фінансових та економічних справах, призвели до того, що Вацлав Хованець став в 1924 бургомістром Станиславова. Новий мер був на посаді 11 років. Таким довгим правлінням тоді не міг похвалитись жодний бургомістр в Другій Речі Посполитій.
Зміна законодавства Польщі призвела до того, що в 1934 Хованець з мера став президентом Станиславова. В проміжку між 1930-1935 роками пан Вацлав був також послом Речі Посполитої 3 каденції. Втім, президенство Хованця не тривало довго. Через конфлікт щодо прийняття бюджету, він подав у відставку та переїхав до Львова. Там почав управляти іпотечним акціонерним банком.
Станиславів за правління Хованця
Перебуваючи у Львові, Хованець в 1938 отримав Золотий Хрест за Заслуги у розвитку Станиславова.
Першою успішною справою Хованця на посаді президента міста було приєднання приміських гмін до Станиславова в 1925 році. В той час кількість містян зросла з 30 тис. до 53 тис., а площа міста збільшилась з 415,8 га до 2227,5 га.
Попри те, що Вацлав Хованець не мав до свого президенства досвіду самоврядування, це не завадило залишити по собі слід гідного керівника. За правління Хованця було збудовано першу в історії міста електростанцію, розширено каналізацію, забруковано і заасфальтовано центр та периферію міста, проведено ремонт ратуші. До речі, біля входу до електростанції вмурували погруддя президента Вацлава.
До міста додалось кілька сотень нових будинків, школа для Княгинина та ясла для немовлят і сиріт. Загалом, з’явилось чотирнадцять загальних шкіл, вісім гімназій, чотири вчительські семінарії та три театри, де проводились вистави чотирма мовами, двадцять будівель соціальної опіки. Реставрацію пройшла і вірменська церква.
Міський театр (філармонія) також зазнав перебудови. В Станиславові з’явилась Каса хворих (поліклініка №3 на Франка, 30), дві школи на Матейка та Майзлях (лікарня №1, школа №15), торговельна школа й нове пожежне депо. Закінчилось будівництво костелу на Вовчинецькій та закладено парк на Галицькій.
Вацлав Хованець був справжньою “людиною”, близькою до народу. Він не зважав на національність чи посаду, для нього важлива була людська індивідуальність.
Хованець також проводив реорганізацію пожежної служби міста. За Австрії пожежники розпоряджались вісьмома бочко-возами з чотирма парами коней. За Хованця було збільшено бригаду, кількість коней та рухомий склад.
Початок війни означав арешт та вивезення сім’ї Хованця. Пан Вацлав це добре розумів, тому напередодні, в 1940, переїхав з дружиною та дітьми до Кракова. Там родина почала жити в центрі міста. Хованцю вдалось також вивезти практично всі меблі зі свого станиславівського маєтку. В Кракові колишній президент працював в місцевому банку. Вже на пенсії інколи зустрічався з колишніми мешканцями Станиславова.
Помер Вацлав Хованець 11 березня 1985 року. Похований на Раковицькому цвинтарі Кракова.