21 січня 1990 року увійшов в історію завдяки проведенню однієї з наймасштабніших громадських акцій у світовій історії – “Українська хвиля” – “живий ланцюг”. Мільйони людей вийшли на вулиці в цей холодний зимовий день та, взявшись за руки, утворили ланцюг довжиною понад 770 км, який з’єднав Івано-Франківськ, Львів та Київ. У такий спосіб українці показали своє прагнення бути незалежною державою. Акція була присвячена 71 річниці проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР – розповідає yes-frankivsk.com.ua.
Живий ланцюг соборності та єдності
Це були часи, коли відчувалося, що в державі будуть якісь зміни. Живий ланцюг став маніфестом єдності та соборності.
Українці прагнули демократичних змін, які проявлялися в проголошенні незалежної держави. Мільйони людей вийшли на вулиці: з саморобними плакатами, синьо-жовтими прапорами та стрічками. Усміхнені, хтось в повсякденному одязі, хтось в формі УПА, хтось в історичних одностроях.
Організатором знаменитої акції виступив Народний рух України, лідером якого був Іван Драч, а керівником виконавчого органу – колишній політв’язень Михайло Горинь. Іван Драч у своєму щоденнику зазначав, що ідея живого ланцюга народилася завдяки дисиденту Валентину Морозу, назву запропонував письменник Олесь Гончар, а Дмитро Павличко відіграв ключову роль в агітації. Підготовка до акції розпочалася за кілька місяців – у вересні 1989 року, і передбачала регулярні зустрічі організаторів з різних областей для координації зусиль.
Чому живий ланцюг починався саме у Франківську?
Живий ланцюг починався в Івано-Франківську невипадково – це було нагадування, що давній Станіславів в далекому 1919 році був столицею ЗУНР. Він символічно розпочинався з приміщення Центрального народного дому, що розташований на вулиці Шевченка, 1 – колишньої резиденції парламенту ЗУНР, де колись був ратифікований Акт Злуки Українською Національною Радою ЗУНР.
З Івано-Франківська ланцюг йшов у Стрий (та відгалужувався в Закарпаття), далі мільйони рук з’єднували Львів, Рівне, Житомир і закінчувався в Києві.
“Донецьк та Харків споконвіку українські”
Підтримали “Українську хвилю” і в Харкові: активісти зібралися біля пам’ятника Шевченку та утворили ланцюг вздовж кількох вулиць. Багато мешканців Харкова та Донецька приїхало на акцію до Львова, Києва та інших міст. На старих світлинах можна побачити багато плакатів на зразок “Донецьк і Харків споконвіку українські” чи “В єдності наша сила” та назви міст.
За офіційними даними комуністичної партії України на акцію вийшло близько 450 тисяч учасників. Звичайно, ця цифра була значно занижена, адже неофіційні дані стверджують про 1-5 млн активістів.
Ланцюг єдності часто мав неоднорідну щільність – в центрі Львова люди стояли в 5-10 рядів, тоді як в деяких районах Київської та Житомирської областей спостерігались інтервали в десятки метрів. Організатори передбачали таку ситуацію, тому заздалегідь організовували автобуси з Івано-Франківська та Львова. Організатори зазначають, що з фінансуванням акції не було проблем завдяки неймовірному ентузіазму учасників: активісти купували пальне за власні кошти, медичні працівники виконували свою роботу на волонтерських засадах.
Часто цю акцію називають першим Майданом, оскільки в кожному населеному пункті проводились віча-молебні за долю України, на яких проводили панахиди, обговорювали злочини комуністичного режиму, голодомори, Чорнобиль. Це був великий крок до незалежності України та об’єднання демократичних сил.