У 1771 Катерина Коссаковська викупила місто в коронного гетьмана Юзефа Потоцького за 1,5 мільйона злотих. Владна жінка прагнула перетворити Станиславів на центр культурного життя, але на перешкоді став прихід Австро-Угорської імперії. Нову владу жінка терпіти не могла, пише yes-frankivsk.com.ua.
Спадкоємиця Потоцького
У 1870 Станіславська вулиця у Франківську називалась Коссаковською на честь графині. А на Галицькій, 14 досі стоїть найстаріший громадський будинок міста. Колись в його приміщеннях було шумно та людно. Там діяла школа для дівчат, яку відкрила очільниця міста.
Народилась майбутня очільниця Станиславова у квітні 1722 року в Тлумачі. Мати була другою дружиною батька Єжи Потоцького, старости Грабівця та Тлумача. Дід Катажини Фелікс Потоцький був братом засновника Станиславова Андрія Потоцького. Не дивно, що жінка мала сентименти до свого роду та намагалась всіляко відродити колишню славу.
Заможна та вільна
Про освіту в родині Катерини не сильно переживали, бо крім неї було ще дві сестри та три брати. Дівчина розуміла, що треба якось давати собі раду. В 1744 Катажина вийшла заміж за заможного, кульгавого, невисокого та досить хворобливого родича Станіслава Коссаковського. Люди насміхались з їхнього союзу. Втім, Катерина не надто переймалась. Дітей в сім’ї теж не було.
Після 17 років шлюбу, Станіслав помер, а Коссаковська стала вільною, багатою та впливовою жінкою. У 39 років вона володіла маєтками покійного чоловіка та багатствами спадкоємців Станіслава Потоцького.
Катерина любила займатись політикою. Була на стороні поляків та не могла терпіти протеже Катерини другої – короля Станіслава Августа. Це стало причиною того, що російські війська не раз пробували підступитись до Станиславова.
В 1764 Коссаковська була на стороні магнатів противників виборів нового короля. Коли місто вкотре штурмували, Катерина змогла втекти до Румунії, де жила певний час. Станиславовом тоді управляв Юзеф Потоцький.
Коли Коссаковська повернулась з Румунії, її направили до Варшави. Там бунтарку-аристократку тримали під наглядом, аби уникнути нових конфліктів.
Повернення до Станиславова
В 1768 на Коссаковську та Станиславів чекали нові випробування. Після Барської конференції, росіяни намагались потрапити в місто два рази. Збіглося це з вибухом чуми. Є версії, що її, власне, могли принести із Туреччини. В ті роки якраз тривала війна між турками та росіянами.
Коли конфедерати програли, Катерина мала змогу повернутись до Станиславова, оскільки арешт з неї тоді зняли.
В 1771 Коссаковська викупила Станиславів у спадкоємця Юзефа Потоцького за 1,5 мільйона злотих. Жінка мала великі плани стосовно міста. Вона хотіла зробити з нього культурний центр. Втім, ці плани не вдалось здійснити. Внаслідок політичних конфліктів, Польща була поділена. Галичина у 1772 належала до Австро-Угорщини. В місто направили воєнних, а діяльність міської адміністрації припинили.
Жінка-дипломат
Катерина була мудрою управителькою Станиславова, тож їй вдалось зберегти за собою певні свободи та способи впливу на місто. Завдяки знайомствам та хабарям, Коссаковська робила так, що міських старост, які їй не подобались, дуже часто змінювали. Навіть незнання німецької не стало їй на заваді, щоб налагодити хороші стосунки з тодішнім імператором та його матір’ю.
В 1773 Катерина радо прийняла у своєму домі правителя Йосифа другого. У 1774 та 1777 їздила до Відня в гості до імператриці Марії Терезії. Там її, до речі, нагородили орденом Хреста зірчастого.
В 1777 Катерина дізналася, що їй та ще дванадцятьом Потоцьким було надано титул “графів”. В 1778 невдоволення австрійською політикою в Катерини наростало. Їй не подобалась податкова політика та можливість втратити свої маєтки.
У 1783 Коссаковська активно готувала Станиславів до приїзду Йосифа другого. Австрійський цісар відвідав маєток Потоцьких, а місцеві вельможі зустріли владного гостя пишним банкетом. Коссаковську тоді було запрошено на аудієнцію до імператора у Львів.
Коссаковська у Львові
В 1785 Катерина жила при соборі Святого Юра у Львові. Сталось це внаслідок постійних конфліктів зі староством. В Місті Лева Коссаковська не була позбавлена уваги. Харизматична та гостра на язик жінка за якийсь час переселилась до палацика при Сокільській дорозі.
Коссаковська володіла великим двором з прислугою, візниками та гайдуками. Мала навіть ліліпутів, аби гостей розважати. Маєток Катерини не знав, що таке тиша. Тут завжди було багато іменитих гостей: Йосиф другий, Карл де Нассау Зіген, Тадеуш Костюшко та Джакомо Казанова.
Катерину знали як незалежну, саркастичну та релігійну особу. Наприклад, в п’ятницю для гостей готувались лише пісні страви, аби берегти традицію посту. Маєток став світським салоном, а його завсідники називали Коссаковську “Ірод-бабою”, “Великою мудрагелькою”.
Вона вміла влучно та гостро жартувати. Її ексцентрична поведінка діставала всіх: родичів, духовенство, цісаря. Та найбільше жартів було присвячено австрійській адміністрації. Жінка не боялась виявляти своє “фе” владі через гумор, сарказм та іронію.
Відомий авантюрист, дипломат, письменник Джакомо Казанова спеціально покинув готель, аби пожити в домі Катерини. Вона, за словами Казанови, була ворогом Браницького, короля та влади. Втім, її колишнє багатство тануло на очах через численні змови та інтриги.
В 1786 до Станиславова приїжджав граф А. Куропатницький. Він був здивований, наскільки місто було розвинене та не поступалось європейським столицям.
Наступного року Коссаковській вдалось відкрити школу для дівчат в “Домі убогих”. До слова, тоді це була перша подібна школа в регіоні.
Мудра Катерина навіть при австрійській адміністрації примудрялася отримувати прибутки зі своєї власності. Австрійський цісар видав наказ, згідно з яким містяни платили дві повинності. Одна йшла в австрійську казну, а інша – для роду Потоцьких, до якого і належала Коссаковська. Це правило стосувалось і приватних підприємців, які повинні були віддати частину прибутків очільниці Станиславова.
“Прачка” Потоцьких
Катерина Коссаковська присвятила своє життя місту, а також прославлянню роду Потоцьких. Вона намагалась допомогти усім своїм родичам фінансово та відбілити їх репутацію. За це Коссаковську між людьми називали “прачкою” Потоцьких.
Серед відомих джерел опис Катерини був приблизно однаковим. Про неї писала як про жінку з почуттям гумору, котра вміла за себе постояти та за словом у кишеню не лізла. Власне, гострий язик Катерини приводив в шок аристократів.
Відомий випадок, що гарно описує характер Коссаковської стався, коли до неї прийшов військовий комендант. Просив у жінки трохи дров, аби спорудити шибеницю для крадія. На що Катерина йому відповіла, що радше, віддала б ліс на шибеницю для місцевого старости, аніж дерево для страти жовніра, яких, до речі, жінка поважала.
Тривалі “контри” з австрійською владою дуже втомлювали Коссаковську. Тож, вона в 1792 продала Станиславів родичу Антонію Потоцькому за 2 мільйони злотих.
В 1792 містом опікувалась вже Об’єднана ліквідаційна комісія, оскільки Потоцькі були розорені, а Антноній-Протазій став банкрутом. До речі, Протазія знали як хорошого фінансиста. Він зробив детальний перепис майна в Станиславові. “Інвентар ключа Станиславівського” мав кілька частин. В першій знаходився опис стану міського господарства, а в другій були дані про належність містян до тієї чи іншої національності.
Померла Катажина Коссаковська в березні 1803 в Кристинополі. Сьогодні – це Червоноград Львівської обл. Її охопив параліч. Останні хвилини графиня провела на руках в колишнього маршалка Ігнація Романа Потоцького.