Івано-Франківськ став третім містом України після Києва та Львова, яке не лише задекларувало, а й почало практичну роботу над створенням міської агломерації. Об’єднання навколо обласного центру п’ятнадцяти територіальних громад відкриває нові можливості для розвитку транспорту, економіки, туризму, екології та якості життя мешканців. Франківська агломерація формується у відповідності до державних критеріїв і європейських підходів, поєднуючи компактну географію, значний людський потенціал і стратегічне бачення майбутнього Прикарпаття, пише yes-frankivsk.com.ua.
Цей матеріал пояснює, що таке міська агломерація, чому саме Івано-Франківськ став одним із лідерів цього процесу в Україні, які громади увійдуть до спільного простору та які довгострокові зміни це може принести регіону.
Що таке агломерація і чому вона важлива
Міська агломерація — це об’єднання кількох територіальних громад навколо міста-ядра для спільного вирішення соціально-економічних, інфраструктурних та просторових питань. На відміну від адміністративного укрупнення, агломерація не ліквідовує громади, а навпаки — зберігає їхню самостійність, водночас пропонуючи інструменти для співпраці.
У країнах Європейського Союзу агломерації давно стали звичною формою організації простору. Саме через них планується транспорт, екологія, житлова забудова, розвиток промисловості, туризму й соціальної інфраструктури. Для України цей шлях лише формується, але вже зараз зрозуміло: ті регіони, які першими його опанують, отримають конкурентну перевагу.
Франківська агломерація: географія співпраці
До складу Івано-Франківської міської агломерації планують увійти 15 територіальних громад: Івано-Франківська, Тисменицька, Ямницька, Галицька, Тлумацька, Лисецька, Загвіздянська, Угринівська, Богородчанська, Єзупільська, Отинійська, Дзвиняцька, Дубовецька, Переріслянська та Старобогородчанська. Разом вони формують цілісний простір, який уже сьогодні функціонує як єдиний соціально-економічний організм, хоча формально поділений на окремі адміністративні одиниці.
Усі громади розташовані в межах 30-кілометрової зони транспортної доступності від Івано-Франківська — ключового міста-ядра агломерації. Така компактність є принциповою: вона дозволяє планувати розвиток транспорту, інженерних мереж і соціальної інфраструктури без надмірних витрат і логістичних розривів. Фактично йдеться про простір щоденного життя десятків тисяч людей, для яких поїздка до обласного центру є частиною звичної рутини.
Географія агломерації відображає реальні міграційні та економічні процеси. Щодня тисячі мешканців передмість і навколишніх громад працюють, навчаються або отримують послуги в Івано-Франківську, тоді як саме місто дедалі більше залежить від трудового, виробничого та рекреаційного потенціалу прилеглих територій. Це формує спільний ринок праці, єдиний освітній і медичний простір, а також спільні виклики — від транспортного навантаження до житлової забудови.
Водночас кожна громада в межах агломерації має власну спеціалізацію і потенціал. Богородчанська та Тисменицька громади відіграють важливу роль у промисловому й логістичному розвитку, Ямницька — у виробничому секторі, Галицька — в історико-культурному та туристичному напрямі, Лисецька й Угринівська — у житловій та рекреаційній функціях. Саме агломераційний формат дозволяє узгодити ці ролі, уникнувши конкуренції за ресурси й інвестиції.
Особливе значення має й природно-культурна складова. Давній Галич, Погоня, Старуня, рекреаційні зони та духовні центри формують унікальний ландшафт, який у межах агломерації може розвиватися як спільний туристичний і культурний кластер. Це відкриває можливості для створення міжгромадських маршрутів, інфраструктури гостинності та спільного бренду території.
На території Франківської агломерації проживає понад 470 тисяч осіб — показник, який повністю відповідає державним критеріям для формування агломерації як регіонального полюса зростання. Проте чисельність населення тут є не лише формальною вимогою. Вона означає достатній людський потенціал для розвитку бізнесу, залучення інвестицій, реалізації масштабних інфраструктурних проєктів і формування внутрішнього ринку.
Меморандум як точка старту
Підписання меморандуму на початку 2026 року в Галичі стало символічним і водночас практичним кроком. Символічним — бо йдеться про історичний центр Прикарпаття, практичним — бо документ зафіксував готовність громад працювати разом.
Меморандум не створює агломерацію автоматично. Він фіксує намір, спільне бачення і напрям руху. Попереду — розгляд документів на сесіях рад, розробка стратегії розвитку, формування органів координації та конкретних проєктів.
Саме такий поетапний підхід відповідає європейській практиці: спершу довіра і спільні пріоритети, а вже потім — складні управлінські рішення.
Напрями, які неможливо вирішити поодинці
Серед ключових напрямів співпраці — водопостачання і водовідведення, громадський транспорт, поводження з відходами, просторове планування, екологія, безпека, освіта, охорона здоров’я, культура і туризм.
Це саме ті сфери, де межі громад давно є умовними. Люди живуть в одній громаді, працюють в іншій, навчаються в третій, користуються спільними дорогами, лікарнями й культурними просторами. Агломерація дозволяє визнати цю реальність і працювати з нею системно.
Окремої уваги заслуговує туристичний і культурний потенціал: Давній Галич, Погоня, Старуня, рекреаційні й духовні центри, які фактично формують єдиний простір, але досі розвивалися фрагментарно.
Державна і міжнародна підтримка
Окремої уваги заслуговує роль держави у створенні та підтримці Франківської агломерації. На рівні Кабінету Міністрів України міські агломерації вже визначені як регіональні полюси зростання, тобто території, які мають стати драйверами економічного, інфраструктурного та інноваційного розвитку.
Для Івано-Франківська це означає не лише символічне визнання, а й практичні можливості: пріоритет у стратегічному плануванні, доступ до державних і міжнародних програм, а також можливість формувати великі міжмуніципальні проєкти. Саме агломераційний формат дозволяє акумулювати фінансові ресурси кількох громад і використовувати їх ефективніше.
Держава також поступово формує нормативну базу для розвитку агломерацій. Уже чинна постанова Кабміну відкриває правове поле для такого об’єднання, а очікуване ухвалення окремого закону про міські агломерації має закріпити механізми управління, фінансування та відповідальності. Для Франківської агломерації це критично важливо, адже вона входить до числа перших і фактично формує практику, на яку орієнтуватимуться інші регіони.
Не менш значущою є міжнародна підтримка, зокрема з боку Європейського Союзу та Ради Європи. Агломераційні проєкти розглядаються європейськими інституціями як більш сталі та ефективні, ніж ініціативи окремих громад. Саме тому Франківська агломерація вже отримала грантову підтримку на підготовку проєктів і розробку стратегії розвитку.
Це відкриває доступ до фінансування у сферах транспорту, екології, енергоефективності, поводження з відходами, просторового планування. В умовах війни та обмежених бюджетів така підтримка стає вирішальною.
Важливо й те, що агломераційна модель безпосередньо пов’язана з євроінтеграційними зобов’язаннями України. Європейський Союз зацікавлений у появі в Україні сильних регіональних центрів, здатних реалізовувати комплексні проєкти. Франківська агломерація в цьому контексті розглядається як перспективний партнер, здатний працювати за європейськими правилами управління.
Не про втрату ідентичності, а про спільне зростання
Один із поширених страхів — втрата локальної самобутності. Проте агломерація не стирає унікальність громад. Навпаки, вона створює умови, за яких кожна територія може розвивати свої сильні сторони, не витрачаючи ресурси на дублювання функцій.
Галич залишається історичним центром, Богородчани — промисловим і логістичним вузлом, передмістя — простором житлового розвитку, Івано-Франківськ — адміністративним і сервісним ядром. У цьому і полягає логіка сучасного регіонального розвитку.