Володимир Макар був завзятим пластуном, активним учасником студентського руху, а згодом – повітовим провідником ОУН Сокальщини, пише yes-frankivsk.com.ua. За діяльність сміливцю грозило сім років тюрми. Одного разу потрапив під обстріл. Втім, навіть втрачена нога не зуміла відбити в пластуна бажання боротись за свободу своєї держави, пише if.plast.org.ua.
Юність та покликання
Володимир Макар народився в Станиславові 4 січня 1911 року. Прожив в місті до 18 років. Крім участі у національно-визвольному русі, став автором численних спогадів про Станиславів. Коли батьки померли, хлопець з братом жили в сиротинці сестер-служебниць на Казимирівській (Мазепи). Вчився в бурсі “Мала Семінарія”, а пізніше – в Станиславівській українській гімназії до 1929 року.
В 1925 вступив в Улад Пластового Юнацтва, гурток “Хорт”. Там діяв 11-й курінь ім. гетьмана І. Мазепи.
У книзі Макара “Пройдений шлях т.1: від Бистриці до Бугу (1911-1929)” містяться дуже цікаві спогади Володимира з юних років. Тут і розповіді про друзів, дитинство, викладачів та рідне місто.
Автор згадує, чому вирішив вступити до національної скаутської організації, як вперше побачив на вулицях Станиславова пластунів. Його вразили діти в одностроях з усіма характерними атрибутами. Хлопець тоді подумав, що скаути наче з якогось кращого світу прийшли.
Пласт дав малому Володимиру міцну основу для патріотичного та громадського виховання. Коли був учасником пластового руху, Макар відчував, що його особистість росте та міцніє, а з нею національна гідність та честь. Перше завдання кожного пластуна – служити Богу та країні.
Крім того, юнаки та юначки вчились допомагати одне одному, робити добро, цінувати дружбу, а також розвивали свої фізичні вміння, орієнтацію серед природи та в критичних ситуаціях.
Саме завдяки Пласту, Макар став учасником не однієї незабутньої мандрівки в ліси зі шатрами. Це були околиці Хриплина, Посіча в Чорному лісі, Манява та Вовчинецька гора. Пластуни вчились картографії, орієнтації в просторі, брали участь у вишколах, спортивних змаганнях, ватрах, виступах на нічних стійках.
Макар та ОУН
Під час навчання на математично-природничому факультеті Львівського університету (1929-1932), Володимир брав активну участь у студентському русі та ОУН. За це був двічі арештований. Макар відбував покарання серед в’язнів концентраційного табору в Березі Картузькій.
Коли провадив свою діяльність на посту повітового провідника ОУН Сокальщини, в 1936, Володимира засудили на сім років ув’язнення. Строк скоротила Друга світова. Коли пластун їхав з тюрми, потрапив під бомбардування та втратив ногу. Втім, вже весною 1940 Макар починає працювати в групі крайового провідника ОУН І. Климіва. Володимир від імені ОУН, проголосив в Сокалі Акт про відновлення української держави.
Підпілля
З весни 1942 патріот перебуває в підпіллі. В той час працював у пресово-інформативній референтурі Проводу ОУН. Там він впорядковував звіти, робив огляди та виписки провідним діячам ОУН. Потім була робота на підпільному радіо “Вільна Україна”. Коли в 1944 захворів на тиф, отримав наказ виїхати за кордон.
Влітку 1944 Макар працював в закордонному представництві Української Головної визвольної ради в Інсбруку, Австрія. З 1947 перебував в Бельгії. Коли доля закинула Володимира до Канади в 1951 році, він продовжував бути актвиним учасником громадського та політичного життя.
Володимир Макар – провідний діяч ОУН, Спілки Української Молоді, Ліги Визволення України, член Головної Управи Товариства колишніх вояків УПА та ін. З-під його руки вийшли численні статті та нариси. У 1975 Макар був серед засновників великого видання “Літопис УПА”. В цих томах міститься унікальна інформація пережитих, в тому числі самим Макаром, подій українського визвольного руху.
У 2008 у Франківську було видано книжку “Мій Станиславів” з творами Володимира Макара, котрі відносять читача в буремні події життя українського підпілля 20-х років.