“В історію важко увійти, але легко вляпатись”, – писав наш класик Михайло Жванецький.
Про всіх керівників будь-якого рангу згадують, пам’ятають, ставлять в приклад, або воліють забути, що такий був на посаді. Про очільника міста Станиславова кінця XIX початку XX століть, який був бургомістром аж 23 роки, нам відомо дуже мало, а це чверть століття історії нашого міста, пише сайт yes-frankivsk.com.ua. Тому пропонуємо заповнити цю прогалину та довідатися, хто ж такий Артур Німгін та що зробив корисного для міста на посаді.
Життєпис
Народився майбутній бургомістр у Тлумачі 21 липня 1856 року в родині заможних єврейських лікарів. Батьки надзвичайно опікувалися майбутнім сина, тому віддали його до найкращої на той час Станиславівської гімназії. Подальше навчання Артур Німгін проходив у Львові та Відні, здобуваючи фах адвоката. Попри хороші перспективи залишитись на великій землі повернувся до рідного краю, де і розпочав адвокатську справу. Зразу влився до еліти міста та розпочав активну громадську роботу. Енергійний юнак став одним з ініціаторів створення періодичного тижневика міста “Кур’єр Станиславова”, щоправда, польською мовою, а згодом став редактором цього видання.
Стрімкий злет та провальне закінчення кар’єри
Бувши такою помітною людиною в місті, його у 1888 році висунули кандидатом до міської управи. Через два роки він був асесором бургомістра, а ще через два — віцебургомістром. До цього часу очолював Станиславів Валерій Шидловський, який вже довгий час хворів, тому обов’язки очільника міста виконував Артур Німгін. У 1896 році відбулись чергові вибори бургомістра. За тодішніми правилами очільника на цю посаду обирали члени міської ради. І саме тоді у віці 40 років Артур Німгін стає повноправним керівником Станиславова.
До речі, Артур Німгін був затятим холостяком і одружився аж у віці 48 років, і то тільки тому, що посада зобов’язувала бути сім’янином.
В буремні роки Першої світової війни бургомістр не проявив себе достойно, як це личило б справжньому очільнику. Він тричі втікав з міста, але й тричі повертався з австро-угорськими військами та знову брався до справ керівника Станиславова. За словами мемуариста Сімона Шпунда, бургомістр Німгін перед першою втечею зайшов до каси, забрав зарплатню за кілька місяців наперед і зі словами:
“Хто має гроші, той може і врятувати своє життя”, – у гарному настрої покинув міську управу.
За таку нерішучість і негідну поведінку у 1919 році Артур Німгін був знятий з посади, проте він ще деякий час працював у Станиславівському воєводському управлінні і вже до кінця життя не полишав рідного міста. За свою довголітню працю на Австро-Угорщину був нагороджений Орденом Залізної корони Третього ступеня і мав звання кавалера ордена Франца Йосифа. Помер у 1933 році.
Здобутки Артура Німгіна
За 23 роки свого очільництва Артур Німгін долучився чи навіть був ініціатором позитивних змін для міста. Попри свою нерішучість та надто велику розважливість йому вдалось наступне:
- “Великий Станиславів”. До 1925 року місто складалось з кількох гмін. Саме бургомістру Німгіну вдалось їх всі об’єднати в одну громаду, попри політичний спротив та економічну невигідність для навколишніх гмін. Таким чином Станиславів став третім містом Галичини за площею.
- Міський парк. Німгін ініціював та особисто опікувався створенням першого парку в місті. З його ініціативи було виділено 5000 злотих на потреби в його розбудові.
- Пам’ятник Грюнвальдській битві. Ще однією ініціативою бургомістра стало встановлення пам’ятника Грюнвальдській битві, в якій поляки, литовці та русини спільно розбили Тевтонський орден. Сам пам’ятник не зберігся, його підірвали нацисти під час окупації міста.
- Централізована каналізаційна мережа. Найдовший проєкт Німгіна. Проблема каналізаційних каналів була гострою у всі часи існування міста. Вирішували її всі очільники, та саме упорядкувати та привести до ладу вдалось саме цьому бургомістру, хоча сил, ресурсів і часу пішло немало.
- Дім старців і калік. Перший прототип хоспісу на Прикарпатті, де могли перебувати 72 пацієнти. При чому заклад було розділено на два корпуси відповідно до віросповідань людей, що тут перебували.
Це не весь послужний список тодішнього бургомістра. Попри зроблене йому завжди дорікали, що він міг зробити більше. Доктор Жанна Комар, яка вивчає історію архітектури Станиславова, зробила досить влучне порівняння бургомістрів:
“Якщо Камінський був локомотивом, який рушив потяг з місця та швидко набрав оберти, то Німгін скоріше походив на контролера руху, що переймався не так швидкістю, як безпекою”.
Вшанування пам’яті
Місце поховання Артура Німгіна до тепер не з’ясовано. Є версія, що він міг бути похований на старому єврейському кладовищі (сучасний район кінотеатру “Космос”). Проте ця думка може бути хибною, оскільки він не був корінним жителем Станиславова, а на цьому кладовищі були тільки родинні ділянки та склепи для поховань. Тому найімовірнішим місцем вічного спочинку став новий цвинтар за міським озером.
У сучасному Франківську в 2018 році в меморіальному сквері встановлено пам’ятну плиту бургомістру Артуру Німгіну.
