Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного) поляки переконували, що русини (українці) – то самі лише злочинці. Коли Василю довелось поїхати на Гуцульщину, він таємно подорожував через Львів та Станиславів. Як не намагався знайти славнозвісних українських бандитів, не зміг. Це його розчарувало, але водночас, зовсім змінило як людину на решту життя, пише yes-frankivsk.com.ua.
Королівство Україна
Понад сто років тому Російська імперія отримала інформацію, що Франц Фердинанд – ерцгерцог Австрії розробляє схему об’єднання Європи у Сполучені Штати Європи. У ній повинні були об’єднатись незалежні держави та королівства. Також передбачалось місце для Королівства Україна.
Занепад Австро-Угорщини провокував все частіші національно-повстанські рухи. Необхідно було в короткі терміни придумати, як відновити імперію. Так, у планах було сформувати незалежні королівства у межах імперії. Серед них була й Польща, частину якої окупувала Росія.
Галичину, Буковину та Людимерію хотіли об’єднати у Королівство Україну. Вільгельм фон Габсбург повинен був стати його гетьманом. Намагались також приєднати частину української території, окупованої Російською імперією.
Звичайно, комуністичний режим не оцінив таких намірів та почав придумувати спосіб, аби випередити Австро-Угорщину.
Вільгельм Габсбург
Родовід Василя Вишиваного вражає. Вільгельм був троюрідним внуком австрійського цісаря Франца Йосифа Першого. Батько – ерцгерцог Карл Стефан Австрійський (син Карла Фердинанда). Також Вишиваний – прямий нащадок княгині Ольги та князів Київських з Рюриковичів. З іншого боку – рід Гедиміновичів. Сім’я Вільгельма входила у найближче коло керівного роду імперії.
Австрійський ерцгерцог, політик, дипломат, поет та майбутній полковник Легіону українських січових стрільців народився 10 лютого 1895 року, недалеко Пули (сучасна Хорватія) на острові Лошинь в Істрії. Вільгельм був наймолодшим серед п’яти дітей. Мати належала до італійського роду, тому вдома всі розмовляли саме цією мовою.
Діти були на домашньому навчанні та вивчали німецьку, англійську, французьку. За певний час, батько пішов у відставку з МВС Австро-Угорщини. Він тісно зблизився з польською шляхтою. Оскільки мав маєток у західногалицькому містечку Живці, згодом, Вільгельм та сім’я почали в ньому жити.
Батько бачив Вільгельма польським шляхтичем, тому вчив польської мови. Сам Василь вирощував в собі протилежне до батькового бачення власного майбутнього. Вишиваного більше цікавили українські історичні постаті.
Історик Василь Руднянський писав, що юний Вільгельм завжди зі захватом слухав розповіді про опришків. Хоч польські магнати говорили про цих воїнів з повагою, бачили їх лише як розбійників. Василю було дуже цікаво зустріти опришків та переконатись у правдивості почутого.
В 1912 Вільгельма та брата батько відправив до Терезіанської військової академії. Попри статус, хлопці не повинні були відрізнятись від інших та мешкали з курсантами в казармі.
Справжнє знайомство з Галичиною Вільгельм Габсбург пізнав, коли таємно подорожував Гуцульщиною.
Дикі гуцули
У своїх мемуарах Вишиваний писав, що в Галіції він вперше почув, хто такі українці. Поляки називали їх русинами та бандитами. Вільгельм, справді, повірив в ці історії про дике українське плем’я. В 17 він подорожував таємно через Львів та Станиславів на Гуцульщину.
Враження від Ворохти у Василя залишилось найкраще. Його зачарували гори. Також Габсбург якийсь час жив у тамтешнього селянина, багато подорожував, аби знайти тих славнозвісних розбишак. Втім, марно. Вишиваний зізнавався, що це його розчарувало, але й змінило бачення. До Живця з гуцульських Горган Василь повернувся вже іншою людиною.
З того часу Вільгельм почав більше знайомитись з українською культурою, читав книжки, зустрічався з державними представниками. Останні розповідали Вишиваному, як бачать українську незалежність в умовах королівства Габсбургів. З того часу Вільгельм частіше говорив про те, як українців утискає польська влада.
Погляди Вільгельма подобались Францу Йосифу, який був проти російської агітації серед українців. У спадкоємця трону був навіть радник в українському питанні. Вільгельм Габсбург ідеально вписувався у плани створити стрілецькі загони “Січ” та “Сокіл” та виступав як покровитель лояльних українців.
Василь Вишиваний
Читання “Малої історії України” Грушевського спровокувало те, що цікавість Вільгельма українцями переросла в безпосередню участь в їх житті. В 1915 Габсбург закінчив військову академію зі званням лейтенанта австрійської армії та став керувати 13 полком уланів.
Частина складалась, переважно, з українців. До них у Вільгельма були теплі почуття, цікавість та прихильність. За його наказом, поляків та угорців у складі полку також замінили на українців, які гордо носили синьо-жовті відзнаки на уніформі.
Під час служби Вільгельма, можна було спостерігати, як поступово трансформувались його погляди. Він не лише гарно заволодів мовою, а й почав вважати себе українцем. Габсбург завжди активно заохочував побратимів, щоб ті не боялись національно самовизначатись. Ставив у приклад самого себе. Мовляв, Вільгельм відносить себе до українського роду, то решта військових також можуть це робити.
Якось, один із його солдатів подарував Вільгельму вишиванку. Сорочку Габсбург не соромився носити як між побратимами, так поза межами полку. Через любов до України та патріотизм, Вільгельма почали називати Василем Вишиваним.
Згодом, теплі спогади про спільну службу з українськими побратимами, Вільгельм втілив у збірці віршів. Їх він підписав не як Габсбург, а як Василь Вишиваний.
Українське питання
Ще більше про життя українців в Австро-Угорщині Вишиваний дізнавався від відомого українського політика К. Гужковського. Той обіймав адміністративну посаду в Галичині. Василь чітко усвідомив, що українці потребують свого власного державного формування на етнічних землях. Він мав на увазі відокремлення України від Австро-Угорщини, щоб краще контролювати власне життя. Завдяки турботливості молодого Габсбурга, архікнязь Фрідріх більше уваги звертав на справи українців.
Далі було знайомство з К. Левицьким, Є. Олесницьким, М. Васильком. Українські політики підтримували ідею Габсбурга та вважали, що такі політичні стосунки з визначною особою були великим українським політичним успіхом. В той час, українці хотіли позбутись польського впливу на Галичині, змістити поляків з керівних посад, зайнятись питанням української освіти, об’єднати Буковину та Галичину.
В 1917 Василь Вишиваний був претендентом на булаву в Королівстві Україна. Олесницький докладав зусиль, аби познайомити Шептицького та Габсбурга, адже митрополит мав схожі погляди на майбутнє українців. Знайомство таки відбулось.
Плани, як привести до влади Вільгельма Габсбурга в Україні та на Галичині були різні. Але дослідники стверджують, що сам Вишиваний не хотів захоплювати владу силою. Попри підтримку створення української державності, Василь вірив у федеративний союз України та Габсбурзької монархії. Втім, чіткого плану не мав.
У 1919 Габсбург став головою відділу закордонних зв’язків Головного управління генерального штабу УНР. Він працював над створенням військових шкіл для армії УНР. Завдяки своєму знанню мов, налагоджував контакти із військовими місіями держав Західної Європи.
Варшавська угода Петлюри у квітні 1920 дуже не сподобалась Василю Вишиваному. Він подав у відставку та виїхав до Чехословаччини. Далі були переслідування комуністичною владою. 26 серпня 1947 Вільгельма заарештували та приписали йому шпигунство, антигітлерівську коаліцію, діяльність на користь ОУН.
В листопаді 1947 Вишиваного перевели до Лук’янівської в’язниці Києва. Пів року його допитували та намагались витягти прізвища соратників. Втім, Василь продовжував мовчати. Через брак медичного обслуговування, Габсбург захворів на туберкульоз. Він так і не зміг досидіти в неволі свої 25 років.
В тюрмі, з невідомих причин, йому лікували хворобу серця, а не легені. Вночі 18 серпня 1948 Вільгельм помер в тюремній лікарні. Його поховали десь під воротами Лук’янівського цвинтаря в безіменній могилі. Родичів не сповістили, тому вони ще пів року марно шукали свого улюбленого сина та брата.