Виборчі перегони в давньому Станіславові на початку XX століття мало відрізнялися від сьогоднішніх: все місто так само було заклеєне передвиборчими листівками та гучними обіцянками. А от сам виборчий процес був зовсім іншим – розповідає yes-frankivsk.com.ua.
Куріальна система та виборча реформа 1907 року
До 1907 року голосування в Станіславові проходило по так званій куріальній системі – складній виборчій системі, в якій депутати обиралися у межах чотирьох станів (курій). В цій системі перевагу отримували заможні та польські виборці та обмежувалось представництво українців.
Правила проведення виборів суттєво змінились у 1907 році, коли в Австро-Угорщині було введено виборчу реформу, що передбачала запровадження загального виборчого права. Хоча загальним воно було дуже відносно, оскільки право голосувати отримали чоловіки, які досягли 24-річного віку та мали австро-угорське громадянство. Жінки та військовослужбовці не голосували. Хоча ця реформа значно розширила політичні права мешканців імперії Габсбургів, вона досі залишалась несправедливою: 73% мандатів для польського населення та лише 26,4% – для українців.
Тогочасні українські політики, зокрема націонал-демократи, відповідали на ці обмеженнями організацією мітингів та демократій, які проходили напружено та часто закінчувалися конфліктами з поліцією та місцевою адміністрацією.
Зрештою, за новим законодавством голосували лише двічі – на національних виборах 1907 та 1911 років. Далі всі плани змінила Перша світова війна.
Картки для голосування
Щоб проголосувати на виборах необхідно було мати при собі так звану легітимаційну картку, яка була одночасно і запрошенням на вибори, і перепусткою, і картою для голосування. Цей документ видавали у магістраті, що був розміщений в міській ратуші, однак найчастіше його приносили виборцям додому, вручаючи особисто в руки. На картці потрібно було вручну написати прізвище кандидата, за якого виборець хотів віддати свій голос.
В той час нерідко траплялося, що прізвища були написані нерозбірливим почерком або з помилками, і в результаті картку голосування визнавали недійсною.
Печатки для голосування
Цікаве рішення для уникнення таких випадків запропонував мешканцям Станіславова львівський граверний завод, що належав Максу Ґлазерману: виготовляти спеціальні печатки на вибори. Територіально фірма Ґлазермана була розташована у Львові. Як свідчить тогочасна реклама, печатки виготовлялися та надсилалися в Станіславів протягом 24 годин, навіть якщо клієнт замовляв їх у великій кількості. Такі печатки виготовляли з каучуку та під час виборів точно відбивали на картці голосування прізвище кандидата на посла (так в той час називали депутатів). Також використання таких печаток запобігало здійсненню закреслень чи дописів.
Як писали в тогочасних газетах, такі печатки справді виявились ефективними: під час виборів у Станіславові в 1911 році в голосуванні взяло участь 4852 особи, і лише 15 карток було визнано недійсними. Для порівняння: в 1907 році проголосувало 3918 осіб, з них недійсними визнали 82 картки.
Боротьба з фальсифікаціями та “чорним піаром”
Законодавство також передбачало захист правдивості голосування, відображеного у картці голосування. У 1907 році було затверджено низку положень, спрямованих на запобігання фальсифікаціям виборчих результатів та незаконним маніпуляціям з виборчими картками. Навмисне спотворення прізвища кандидата чи підробка самої картки каралась ув’язненням на строк від одного до шести місяців. Участь у голосуванні замість іншої особи, навіть за її згодою, загрожувала позбавленням волі на термін від одного тижня до трьох місяців. Варто зазначити, що досить суворо переслідувалися особи, які чинили будь-який тиск на виборців (до одного року ув’язнення), а також ті, хто розповсюджував неправдиві відомості, пов’язані з виборами, включаючи наклеп на кандидатів (до трьох місяців тюремного ув’язнення).