Тактичні прорахунки українського війська під час Листопадового зриву в місті, призвели до того, що при рівновазі сил, зіткнення поляків та українців переросли у затяжний конфлікт, пише yes-frankivsk.com.ua. ЗУНР несла на собі весь тягар українсько-польської війни. Посилаючись на джерело gk-press.if.ua, виявилось, що перемога Польщі у 1919 обернулась для неї великою геополітичною бідою. Вже в 1939 СРСР із Третім Рейхом провели “четвертий поділ Польщі”.
Скандал між поляками та австрійцями
У 1918 році на Галичині почала формуватись нова хвиля української революції. За словами львівського історика Я. Грицака, події в державі перейшли із внутрішньої перебудови Радянського союзу до встановлення стабільного політичного порядку у Центральній та Східній Європі.
Становище українців було складним, бо німецько-австрійські війська, за Берестейським договором, тримали під контролем більшість територій держави. Антанта не мала наміру надавати самостійність Українській державі.
Берестейський мирний договір мав таємний додаток. В межах Австро-Угорської імперії мав утворитись автономний коронний край зі Східної Галичини та Північної Буковини. Втім, через неуважність українських дипломатів, ця інформація донеслась до польських політиків.
Один з примірників договору мав представник делегації УНР у Бресті О. Севрюк. Коли він перебував у Відні, похвалився ним перед галичанами. Це порушило секретність та спровокувало скандал. За що польські дипломати висловили недовіру до прем’єр-міністра Е. фон Зайдлера. Його підпис, власне, красувався на документі. Як наслідок, Австрія скасувала прийняття таємничого додатку.
Поляки продемонстрували той випадок перед Антантою як “австро-німецьку інтригу”. Вони не могли допустити подібного поділу, бо Галичина, як одне ціле, з давніх часів належала до Речі Посполитої.
Постала серйозна загроза захоплення Східної Галичини поляками. У Львові доктором Євгеном Петрушевичем 18 жовтня 1918 було зібрано депутатів та делегатів від партій. Так утворилась Українська Народна Рада, а вже з неї – український парламент. До Львова збиралась приїхати Польська ліквідаційна комісія, аби перебрати владу над Східною Галичиною та Буковиною.
Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн відмовив українцям та не погодився на такі умови. Голова Українського військового комітету Д. Вітовський завив, що до перевороту все було готово. Якщо в ніч на 1 листопада українці не візьмуть Львів, то це зроблять поляки. Так вони й зробили, а поляків та австрійців просто поставили перед фактом. 13 листопада було створено ЗУНР. Втім, під тиском поляків, Галицька армія змушена була 21 листопада відступити зі Львова та з 1 січня переїхати до Станиславова.
Як станиславівці перебрали владу
Напередодні Листопадового зриву у Станиславові утворилась повітова Українська Національна Рада, котра готувалась перебрати на себе усю владу. 31 жовтня 1918 проходили збори українських залізничників. Інженер І. Мирон оголосив, що в дирекції залізниць управління мало бути лише польською мовою.
Перейняття влади в Станиславові українцями відбулось 1 листопада. Свідком визначної події був Іван Ставничий. Він розповідав, що в той день було хмарно та холодно. Провідні члени УНР: лікар В. Янович, старший радник залізниць інженер І. Мирон та старший радник Окружного суду К. Кульчицький прийшли до приміщення Товариства “Українська бесіда”, що на Собєського.
Члени Станиславівської Повітової Національної Ради прийшли забрати владу у повітового старости Завістовського. Йому, як представнику Австро-Угорської монархії, чоловіки повідомили, що з 1 листопада 1918 року державна влада на території Східної Галичини переходить у руки українського народу та вибраного ним уряду.
З такою заявою нові представники влади подались до керівника Станиславова доктора Артура Німгіна, директора станиславівського поштового уряду, директора залізниць Станиславівської округи Прахтля-Морав’янського та до начальника залізничної станції.
В той час українська військова влада обходила всі військові магазини в Станиславові, перебирали поліцію міста. На ратуші замайорів український національний прапор.
Листопадовий зрив для військових
Теодор Баб’юк служив в 95 полку та перебував в Станиславові. Він став свідком доленосних подій. В його курені з чотирьохсот вояків, 90% були українцями. Комендантом був німець, родом із Чех, капітан Лаєр. Він добре знав чеську та розумів українських воїнів. 1 листопада старшина викликав Баб’юка до канцелярії куреня. Там вояка питали про національність, де проходив військову службу. Після чого, почав секретно розмовляти з Теодором про те, що вони мають зробити вночі.
План був таким: військовий повинен був перевірити надписи над ліжками солдатів та запам’ятати, де були українці. О 23:00 йому потрібно було розбудити своїх так, аби чужинці не почули. Українським військовим наказали зібратись в коридорі, віддати зброю, яку треба було перенести у визначене місце. Воякам мали розповісти коротку інструкцію до наступних дій, видати 20 гострих набоїв та вивести чоловіків на подвір’я.
Коли воєнні чекали вже перед казармою, вийшов гурт старшин. Лаєр став перед вояками та виголосив промову, в якій ламаною українською повідомив, що Австрії прийшов кінець. 15 років Лаєр служив разом з воїнами та добре їх знав, тому радий був повідомити, що тепер буде Україна, а він з честю служитиме державі. Зі словами “слава Україні” замінив свою австрійську відзнаку на синьо-жовту.
Лаєр віддав доручення поділити сотню на чотири рої, два з яких відправились патрулювати вулиці, а два подались на залізничний вокзал. На вокзалі майорів вже синьо-жовтий стяг. Позаяк Станиславів був важливим залізничним сполученням, роботи у військових було багато. Вночі їм довелось перевірити чимало подорожніх та транспорту.
Проблеми на горизонті
Вже 8 листопада в Станиславові була запроваджена комендантська година. Поставала проблема з польськими офіцерами, котрі перебували на навчанні. Їх розмістили в казармі “Діброва”. Більшість поліцаїв, за певний час, скористались прогалинами в українській правоохоронній та судовій системі, втекли та влились до польської армії.
24 листопада 1918 в Станиславові ввели надзвичайний стан. Містяни мали багато заборон та після 19:00 не могли залишатись на вулицях міста. За непослух загрожував розстріл. Така сама розправа чекала на бунтарів, крадіїв військового майна, шпигунів і т.д.
Активно відбувалась мобілізація громадян до Української галицької армії. Українське державотворення проходило в умовах українсько-польської війни. Листопадовий зрив проводили українці під керівництвом чеха Лаєра. За якийсь час його змінив Олексій Гаванський. Втім, військові коменданти “оновлювались”, практично, щомісяця.
Через тактичні прорахунки української армії, 21 листопада було втрачено Львів. Тоді ж тривали бої за Перемишльську фортецю та стратегічно важливий Бориславсько-Дрогобицький нафтовий басейн. Хоч сили були майже рівні, українсько-польське протистояння переросло у затяжний конфлікт. Коли почалась українсько-польська війна, Західні країни святкували встановлення миру.
Брак сил української армії приніс перемогу Речі Посполитій в 1919 році. Втім, поразка української державності спровокувала відновлення Російської імперії вже як СРСР. “Четвертий поділ Польщі” був здійснений радянською владою та Третім Рейхом у 1939.