Середа, 10 Серпня, 2022

Вибори у Станіславові на початку 20-го століття

Ціла когорта кандидатів, популізм, неймовірні обіцянки  виборцям, запекла інформаційна боротьба. Все це було присутнім і на виборах 100 років тому. У травні 1907 року в Станіславові повним ходом ішла виборча гонка за крісло у австрійському парламенті. Цікаво, що основна боротьба точилася кандидатами єврейської спільноти регіону. Традиційно їм протистояли представники від українського населення та польської громади. Про кандидатів, їхні обіцянки та виборчу гонку – пишемо далі на yes-frankivsk.com.ua.

Основні кандидати і їхні обіцянки

За парламентське місце боролися багато кандидатів. Серед лідерів перегонів – чинний посол Павел Ствертня.  Це був представник польської національно-демократичної партії. Павел володів авторитетом як серед польського населення, так й інших громад регіону. 

За голоси польських виборців боровся також Едмунд Раух. Він був асимільованим «польським» євреєм. Раух займався торгівлею шкурами, алкоголем, володів млином. Перед своїми виборцями кандидат пообіцяв неодмінно вступити до польського кола парламентарів. А головним завданням ставив податкову реформу та збільшення заробітних плат – із 1200 корон до 2000. 

Скласти конкуренцію Рауху і Стверті вирішив і представник від українського населення Станіславова Володимир Янович. Він був громадським діячем, представником «Просвіти». Це був освічений і знаний медик. Брав активну участь у житті регіону, відкрив у місті свою ординарію. Янович займався просвітництвом, відкриваючи у селах і містах школи, бурси і гімназії. 

Фото: zbruc.eu

Найбільш грізним суперником кандидати вважали Маркуса Брауде. Цей чоловік володів значним авторитетом серед єврейського населення Станіславова. Він був проповідником, походив із авторитетного роду. Постійно наголошував на питанні сіонізму. За те, що подався у політику, Маркуса відсторонили від керівництві синагогою. Однак спільнота вважала Брауде справжнім визволителем від польського панування. 

А найбільш надзвичайні обіцянки виборцям давав Адольф Ценський. Він проголошував, що скасує податки, оголосить про обов’язкове страхування робітників від хвороб, дешеві кредити у банкам та зниження тарифів на залізницю, передає «Збруч».

Як проходили вибори?

Брати участь у голосуванні на той момент мали право тільки чоловіки. Вони, крім того, повинні було мати відповідну кількість років і тривалий час жити на території округу голосування. Офіційна кількість виборців, що зареєструвалися, становила понад 4300 людей. Серед них – понад 2 з половиною тисячі юдеїв та 1800 християн. 

Вибори в Станіславові проходили у чотирьох секціях, розділених за територіальними принципами. Голосували виборці у приміщеннях шкіл, стоматологічному корпусі медичного університету, а також школи для дівчат, що на вулиці Третього Травня (нині – Грушевського). 

Фото: zbruc.eu

До другого туру перегонів вийшов чинний посол, поляк Павел Ствертня, а також сіоніст Маркус Брауде. Місцеві польськомовні газети відверто закликали не допустити єврея до парламенту. Однак саме Брауде посів крісло у раді.

Український представник хоч і не пройшов від Станіславсього округу, проте результатом виборів українська громада не горювала. Позитивом для українців міста була тенденція голосів із кожними виборами і загальне зацікавлення населення у політичному житті регіону. Крім того, більшість українських громадських діячів були задоволені тим, що поляки втратили одне місце у парламенті. 

Тодішні вибори для українців Галичини були вдалими. У парламенті наших представників було дещо менше, ніж поляків, проте у відношенні до кількості населення регіону – це був добрий результат.