Ніхто не має права розголошувати, за кого голосує та, яке ім’я на картці написано. Голосування є таємним. Віддавати голос за дорученням теж не можна, бо кожен повинен робити це особисто. Про всяк випадок, добре мати при собі документ для ідентифікації особи. Так нагадував про правила на виборах “Кур’єр станиславівський”, пише yes-frankivsk.com.ua. Та чи все було так чисто і прозоро?
Головні конкуренти
17 травня 1907 року обирали послів до Державної ради. Тоді послом мало не став представник сіоністів та колишній рабин Станиславова Маркус Брауде. Головними конкурентами його були чинний посол Павло Ствертня та представник “польських” євреїв Едмунд Раух. Втім, у першому турі виборці розподілили свої голоси між цими кандидатами, майже, порівну. У Брауде було 1201 голоси, у Ствертні – 1151, у Рауха – 1119.
“Кур’єр станиславівський” писав, що в 1907 була дуже велика кількість мешканців Станиславова, котрі проголосували на виборах. Виборців було 4350, з яких на дільниці з’явились 3866. Явка у 89% говорила про те, що до людей було застосовано сильну агітацію, завдяки прихильникам від кандидатів до парламенту.
Втім, агітація проводилась дуже бурхливо та не зовсім “чисто”. Наприклад, агітувальників від Ствертні звинувачували в надмірній нав’язливості під час поширення передвиборчих листівок. “Кур’єр” писав, що такі агітувальники лише шкодили пану Ствертні. Мовляв, погані радники випускали агітаційні листівки з образливим та наклепницьким змістом. Газета вважала, що Ствертня точно не підтримував таких методів боротьби. Іншим кандидатам теж потрібно було остерігатись таких “друзів”, від яких шкоди більше ніж помочі.
“Кур’єр” також обурювався, що регулярно здирались афіші на підтримку Едмунда Рауха. Його вважали компромісним кандидатом між польським та єврейським електоратом. Він був противником насамперед Брауде, за якого були місцеві євреї. Інші плакати залишались цілими, тому можна було зробити висновок, що шкодили точно не представники партії, котра була за Рауха. Звинувачення падало саме на сіоністів.
Втім, Маркус Брауде заручився все більшою підтримкою громадськості та інтелігенції.
Хитрий Павло Ствертня
У вересні 1906 року в місцевому польському театрі ім. Монюшка проходили громадські збори, на яких зі звітом виступав посол до австро-угорського парламенту, інженер колії, член “Польського кола” Павел Ствертня. Такий виступ можна було розцінювати як початок виборчої кампанії. Втім, без казусів не обійшлось.
На зустрічі були присутні здебільшого опоненти чинного депутата. “Кур’єр станиславівський” писав, що з якихось причин, на зібрання не з’явились в заявленій кількості ті, хто так чекав на промову Ствертні. Натомість в театральному залі були, переважно, немісцеві працівники залізниці, котрі належали до соціалістів. Також було багато сіоністів. Ці люди зайняли в залі, практично, всі вільні місця. Тож виборці, які прийшли пізніше, не мали де сісти. Багато з них просто йшли додому.
“Кур’єр”, до речі, теж представляв інтереси Ствертні. Пана Павла обрали до віденського парламенту ще в 1900 році. Він був речником саме польської громади Станиславова. Йо передвиборча кампанія запам’яталась тоді дивовижним підкупом виборців.
Два агітатори від Ствертні із Тисмениці намовили місцевого продавця, аби той гостив всіх виборців Ствертні випивкою та ковбасою. Звичайно, своїм коштом. Втім, купцеві витрачених грошей так ніхто і не повернув. Він звертався до суду. На це Ствертня відповідав, що відношення до подій ніякого не має. Мовляв, це його агітатори самі вирішили вчинити таку самодіяльність. Вину політика так ніхто і не довів, звичайно.
Зейнфельд та Коханський
Передвиборча гонитва обіцяла бути запеклою. Головну конкуренцію Ствертні мали скласти Брауде від сіоністів, польський соціаліст М. Зайнфельд та В. Янович від українців.
Тут відзначились вже польські соціалісти. На одного представника навіть подали до суду. С. Коханський підбурював громаду до непокори на одних зі зборів. Втім, результатом двогодинного слухання цієї справи було те, що присяжні питання обвинувачення заперечували. Так, Коханського виправдали. Цікавим був той факт, що захищав на суді цього пана представник від соціалістів доктор Зайнфельд. Хитрий чоловік використав судову залу для своєї передвиборчої агітації.
І Зайнфельд, і Коханський були присутні під час промови Павла Ствертні. Тут вони відзначились особливою активністю. Зайнфельд звертав увагу на те, що Ствертня ніяк не бореться за реформу виборчого законодавства. Також хотів, аби посланець звернувся до “Польського кола”, бо там закривають очі на безправ’я та вбивства російським урядом. Зайнфельд активно вимагав, аби дипломатичні стосунки з Росією були розірвані, а австрійський амбасадор був відкликаний зі Санкт-Петербурга.
Коханський, після промови Ствертні, виявився ще тим “актором”. Як писав “Кур’єр станиславівський”, цей соціаліст заперечував, що на зустрічі більша частина присутніх виборцями не були. Це звучало смішно і недоречно, бо сам Коханський не був виборцем Ствертні. Тим більше він був з Княгинина, котрий до складу міста до 1926 не входив.
Зрештою, Павлу Ствертні, під час прийняття рішення на основі зборів, вотум довіри так і не затвердили. “Кур’єр” писав, що через присутність великої кількості осіб, котрі виборцями не були, ухвала зборів була такою мізерною. Люди, переважною більшістю, були з Княгинина і права голосу в Станиславові не могли мати.
Гонитва за голоси між Брауде та Ствертнею
Як вже було вказано вище, явка на виборах 1907 року була максимальною. Виборцям дозволяли голосувати навіть в переддень та день виборів. Лише 244 містяни не отримали права голосу.
Під час голосування потрібно було з’явитись на дільницю з талоном, де було вказано секцію, до якої належав виборець, та правильно написати його ім’я з прізвищем. Втім, лише те, що Маркуса Брауде неправильно вказували деякі виборці, він не зміг перемогти у виборах.
Перший тур показав, що явної переваги не мав ні Ствертня, ні Брауде. Тому, наступної п’ятниці мав пройти другий тур. “Кур’єр” бідкався, що жид-поляк, котрий обіцяв вступити до “Польського кола” після перемоги, програв. До наступного туру пройшов “ворог польськості” Брауде. Так газета “непомітно” закликала виборців голосувати за Ствертню. Поляки дуже переживали про втрату мандату, зважаючи, що сильна конкуренція була в особі українського радикала Левка Бачинського, котрий обігнав соціаліста Зейнфельда.
Ствертня таки переміг. Втім, перемога була дуже хиткою. Брауде підтримували не лише місцеві євреї, але й українці та соціалісти. Ствертню ж від “ендеків” підтримували “польські” євреї та українці-москвофіли.
Розрив після другого туру між Брауде та Ствертнею був би ще меншим, якби всі голоси за сіоніста були зараховані. Єврейський дослідник Л. Штрайт писав, що 82 бюлетені були недійсні через неправильне написання імені Маркуса Брауде. Декілька навіть подерли на дільниці, в той час, як кільканадцять осіб робили спроби проголосувати під чужими прізвищами. Цей випадок теж змушував замислитись, хто підмовив людей вчинити таку хитрість?