Навколо відомої кожному франківчанину будівлі пошти та телеграфу, що розташована на центральній вулиці міста, в далекому 1937 році розгорівся гучний корупційний скандал. Виявляється, тогочасний президент міста Здіслав Стронський продав на будівництво пошти та телеграфу земельну ділянку за третину її вартості. Деталі цієї історії згадуємо разом з yes-frankivsk.com.ua.
Президент Здіслав Стронський
Здіслав Стронський прибув до Станіславова зі Львова, де він був депутатом протягом 3 каденцій поспіль, а згодом віце-бургомістром. У квітні 1935 він був обраний на посаду президента Станіславова, інших кандидатур не було.
З самого початку його проходно прийняли в Станіславові, сприймаючи як чужинця. Обирали через політику, адже він довгий час був секретарем Ради BBWR полуднево-східних воєводств. Дуже швидко в ньому розчарувалися навіть однопартійці, адже він рідко бував у Станіславові, часто відвідуючи Варшаву. Його ж основна робота лягла на плечі заступників.
Лялькова вистава
Цікаву знахідку в наш час знайшла дослідниця Ольга Цівкач – вона відшукала в архіві оригінальний сценарій лялькової вистави (шопки), який розповідає про політичне життя міста в 30-ті роки. Головним героєм вистави є Ірод-Здісь, в якому легко впізнати президента Станіславова. Він показаний як балакуча особа, що дуже дбає про власну репутацію та вступає в інтимні стосунки з вродливою панянкою, що прийшла до нього на прийом. Всю ж роботу виконує за нього канцлер святий Франьо, під яким легко впізнати віцепрезидента Францішека Котлярчука.
Цікаво, що дружину президента – Марію Стронську – у виставі показано як доволі розумну жінку. До речі, Марія працювала директоркою станіславівської жіночої гімназії, яка розташовувалась у стінах сьогоднішнього художнього факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. У воєнний час жінка працювала в польському підпіллі та згодом потрапила в концтабір Освенцім, де була страчена німцями.
Корупційний скандал
У 1937 році в Станіславові з’явилися чутки, що Стронський за безцінь продав частину скверу в центрі міста під будівництво пошти та отримав за це великий хабар. В той час середня ринкова ціна на землю в центрі становила 250 тисяч злотих. А Стронський продав землю лише за 100 тисяч. На додачу укладена угода передбачала для міста окремі витрати на упорядкування тротуарів та усунення з ділянки трансформатора, що додатково коштувало близько 50 тисяч злотих. Таким чином, місто не лише не заробило, але втратило 200 тисяч злотих. Щоб розуміти масштаби обурення містян зазначимо, що 200 тисяч злотих – це приблизно ⅙ тогочасного річного бюджету міста.
У міській раді неодноразово озвучувались заклики до притягнення до майнової відповідальності депутатів, що підтримали цей проєкт, та Стронського, якому також пригадали шовіністичні висловлювання про євреїв. Побачивши, що хмари над ним згущуються, Стронський написав заяву на відставку, пояснивши цей крок особистими причинами. Колишній президент повернувся до Львова та жалівся журналістам в інтерв’ю на некомпетентність станіславівського магістрату та тиск на нього. Після цього його популярність в Станіславові, м’яко кажучи, не додалася.
Реакція містян на будинок пошти
Неприязнь, яку відчували містяни до президента, перенеслась і на будівлю пошти. Тогочасні журналісти кепкували з того, що на першому поверсі не було вікон та жартували, що споруда дуже нагадує американську тюрму “Сінг-Сонг”. Коли в 1938 році будинок здали в експлуатацію, недоброзичливці радили обсадити навколо будівлі липи, щоб сховати цю “красу” в зелені. Зрештою, це й було зроблено.