В Івано-Франківську одна з центральних вулиць названа іменем цього визначного борця за права українців. 3 січня 1919 року було ухвалено Закон про злуку двох частин України в одну державу. Цей процес був би неможливим без активної участі та практичних розробок Лева Бачинського. А його проєкт земельної реформи став в основі закону уряду УНР, пише yes-frankivsk.com.ua.
Дорога до визнання
Народився Лев Бачинський в Серафинцях на Городенківщині Франківської області. Ріс у багатодітній сім’ї директора школи. Вже після школи, в коломийській гімназії, проявлялись задатки юного Лева до громадсько-політичної діяльності. Він брав активну участь в нелегальному гуртку молоді. Згодом, навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету ім. Ф. Йосифа. Там Бачинський був учасником студентського товариства “Союз”.
На заочному навчанні Лев почав працювати в адвокатській канцелярії Т. Окуневського в Городенці. Тут юнак розгорнув свою дільність на культурно-громадському терені та створював економічно-політичні товариства на Городенківщині.
В липні 1898 Бачинський став одним із членів головного правління партії, на ряду з І. Франком, М. Павликом, С. Даниловичем, П. Думкою. У 1902 здобув звання доктора права та вважався найактивнішим учасником радикальної партії. Цей час став початком діяльності Бачинського у розвитку радикального руху Галичини.
Тоді ж переїхав до Стрия, де продовжив свою дільність. Там Лев Бачинський заручився великою підтримкою виборців. Вже в 1907 став депутатом австрійського парламенту від 59 станиславівського округу. Здобув собі славу принципового та витривалого у політичних дискусіях депутата.
Бачинський зумів 13 годин поспіль, в червні 1912, виголошувати промову про блокування великого військового бюджету, який намагався утвердити уряд. Це був своєрідний рекорд. Втім, коштував він політику здоров’я.
На час Першої світової опікувався переселенцями, котрих насильно вивезли з рідних країв. Активно привертав увагу політичних діячів до соціального становища цих людей. Співпрацював з Відня з М.Ганкевичем, К. Левицьким, Є. Петрушевичем та ін.
Діяльність в ЗУНР
Як і Стефаник, Бачинський зробив свій вагомий вклад під час створення вільної та незалежної України в 1917.
Коли розпалась Австро-Угорська імперія, 18 жовтня 1918 року, у Львові Українською Національною Радою було проголошено створення Української держави, а потім ЗУНР. Повітового комісара Станиславова Бачинського, в січні 1919 року, обрали заступником президента Ради Є. Петрушевича та членом правління.
3 січня 1919 було ухвалено Закон про злуку двох частин України, з автономією для ЗУНР. Лев Бачинський приймав у такому визначному процесі активну участь. На 22 січня 1919 року було назначено урочистість з цієї нагоди. Бачинський на площі перед Софією в Києві також виголошував свою промову.
Його земельна реформа лягла в основу закону уряду УНР. Бачинський активно боровся за її ухвалення. А саме за те, що земля повинна переходити до громадянина шляхом спадкування. А вже до земельного фонду, – якщо власник помер та не мав спадкоємців.
Також, на виборах до польського сейму в 1928, котрі були фальсифіковані, Бачинський провів активний протест. Тоді в 14 селах Станіславівщини масово доплюсовували голоси та переписували протоколи після голосування.
Бачинський активно боровся за те, щоб, попри складну політичну ситуацію, новоутворена держава відстоювала свою самостійність та покладалась на власні сили. Політика ЗОУНР повинна була розвиватись в демократичному напрямку. Лев Бачинський проводив економічні реформи та гостро засуджував більшовицьку політику.
Після тяжкої недуги, у віці 58 років, Бачинський помер у Відні 19 квітня 1930 року. Попри свою нереалізованість, Акт Злуки, як ідеал соборності української держави, довгий час був головним чинником національного єднання.